У вівторок рано-вранці у Брюсселі розпочалася подія, на яку довго чекали усі дотичні до європейської інтеграції України – але яка, на жаль, не виправдає усіх сподівань.
Так звана Міжурядова конференція (IGC) – орган, створений для переговорів про вступ до ЄС, – офіційно відкрила останній, шостий кластер вступних переговорів з Україною. Перший кластер, нагадаємо, IGC відкрила рівно місяць тому. Та проблема у тому, що решта переговорних блоків (тобто тих, що йдуть за номерами 2, 3, 4 та 5) лишиться закритими.
Це не відповідає амбіціям ані Києва, ані Брюсселя.
15 червня відповідальна за розширення єврокомісарка Марта Кос анонсувала історичне засідання IGC у липні, розраховуючи, що цього дня ЄС урочисто відкриє всі кластери для України, і покаже цим готовність шукати особливі процедури заради швидшого руху нашої держави до членства.
Перепоною для цих планів стала Угорщина.
А Брюссель та Київ зіткнулися з тим, що обіцянкам уряду Петера Мадяра наразі не можна довіряти. Бо саме з Будапешта спершу лунали заяви, що перепони для відкриття українських вступних переговорів повністю зняті – та потім Мадяр «придумав» нові проблеми.
В українському уряді, утім, не полишають оптимізму. Тарас Качка, який встиг відкрити шостий кластер до відставки з посади віцепрем’єра з питань євроінтеграції, публічно каже, що чекає на просування щодо інших кластерів ще у липні.
На жаль, і ці сподівання, швидше за все, не виправдаються. Джерела «Європейської правди» свідчать, що Угорщина налаштована поки не знімати заморозку кластерів. А час тут грає на руку угорцям.
Утім, усі співрозмовники кажуть, що зрештою Мадяр буде готовий поступитися.
Просто це станеться після його зустрічі із Володимиром Зеленським, після розблокування європейських коштів для Угорщини та, імовірно, після кроків з боку Києва у питанні прав угорської меншини. Інші держави станом на зараз не демонструють наміру блокувати переговори України та ЄС.
Все це дає підстави розраховувати, що зрештою кластери будуть відкриті. Звісно, якщо Україна не зробить кроків, здатних зруйнували підтримку наших друзів у ЄС та дати козирі тим, хто волів би нас зупинити.
Зустріч у Брюсселі з поки що віцепрем’єром
У вівторок о 8 ранку у Брюсселі почалася міжурядова конференція Україна-ЄС.
Такий ранній час цієї події планували вже давно, і за випадковим збігом обставин він став «рятівним», бо дозволяє уникнути питань та сумнівів щодо легітимності українського представника на ній.
Як відомо, наприкінці минулого тижня президент Зеленський раптом оголосив про наміри змінити уряд (лишимо осторонь те, що така роль президента суперечить Конституції; на відмінність реальної політики від конституційних норм, не лише в Україні, а й у європейських державах часто заплющують очі). Голосування за відставку прем’єрки Юлії Свириденко очікується у вівторок у першій половині дня і означатиме відставку всього уряду, включаючи віцепрем’єра Тараса Качку.
Та оскільки засідання IGC точно закінчиться до голосування у Верховній Раді, то Качка буде там у ролі повноцінного віцепрем’єра. А за пару годин по тому – піде у відставку.
IGC – це спеціальний формат, розроблений для переговорів про вступ держав-кандидатів. Для України його засідання проводять вже втретє.
Перша зустріч була у 2024 році, коли ЄС дав формальний старт вступному процесу. Нагадаємо, тоді іншим лідерам довелося змусити угорського прем’єра Віктора Орбана «вийти на каву» і не блокувати це рішення, але поступка Орбана була одноразовою. Далі Угорщина перейшла до жорсткого безкомпромісного вето, навіть нічого не вимагаючи. Суто для того, щоб блокувати рух України до ЄС за будь-яку ціну. Зняти цю блокаду вдалося лише з поразкою Орбана на виборах.
Друга IGC пройшла 15 червня 2026 року, коли сталася без перебільшення етапна подія: Євросоюз погодився відкрити перший переговорний кластер.
Зараз відбувається третя конференція. На ній 27 держав-членів ЄС та Україна погодяться відкрити переговори за шостим кластером, який має назву «Міжнародні відносини». Нагадаємо, 33 глави переговорів про вступ до ЄС розбиті на шість тематичних блоків, або кластерів. Тобто після першого ми відразу переходимо до останнього, пропустивши решту.
Чому так сталося?
Шостий кластер – найменший і найпростіший для України.
У його складі лише дві глави, за якими Київ має найбільшу відповідність праву ЄС. Єврокомісія вже кілька років поспіль декларує, що за обома главами шостого кластера Україна має тверду четвірку (у термінології ЄС це – «добра відповідність європейському праву».
Це – той рівень, який вважають мінімально достатнім для вступу держави-кандидатки до Євросоюзу.
Тобто є потреба лише шліфування деталей, а це можна зробити і на фінальному етапі. До прикладу, рівень долученості України до спільних рішень ЄС у сфері зовнішньої політики та безпеки зараз – близько 99%. Імовірно, такого немає у жодної іншої кандидатки.
Все це пояснює, чому Євросоюз перейшов саме до шостого кластера.
Інша річ, що станом на липень 2026 року відкриття цього кластера – точно не той результат IGC, про який мріяв офіційний Київ.
Чому відкрили шостий, останній кластер?
Це було планом ще понад рік тому, коли у Брюсселі зберігали надію переконати Орбана зняти вето. Тоді мали намір відкрити перший кластер, і відразу за ним – шостий, де є найменше підготовчої роботи і де можна відразу показати крутий результат України. Можливо, навіть виконати геть усі критерії відразу після того, як кластер буде відкритий та оголосити про готовність цих глав до закриття.
Ще у часи Орбана, понад рік тому, Київ та Брюссель узгодили також подальший план відкриття переговорів. Після першого та шостого кластерів мали бути відкриті, почергово або одночасно, другий і третій (спільний ринок і конкуренція). Лише у разі відкриття всіх цих кластерів, або разом із ними, мали відкрити також два найскладніших – №4 (тут є енергетика, цифра, транспорт, послуги) та №5 (сільське господарство).
Через тривале вето Орбана Київ та Брюссель торік попередньо погодили пакетний підхід. Єврокомісія та уряд України провели підготовчу роботу для відкриття усіх шести кластерів; Україні офіційно передали проєкт переговорної позиції ЄС за всіма главами (і так само Київ передав Брюсселю свою переговорну позицію).
Це робили для того, щоби зробити можливим відкриття усіх кластерів за раз (з винятком для першого, бо право ЄС дає йому особливий статус).
Євросоюз досі так ніколи не робив.
Відкриття кластерів та глав завжди затягувалося на роки. Але Україні не звикати ламати усталені традиції ЄС – тим більше коли з боку європейців є на це згода.
Про пакетний підхід навіть публічно заявляла профільна єврокомісарка Марта Кос. Ще у червні, на пресконференції після відкриття першого кластера, Кос висловилася за відкриття усіх кластерів відразу і натякнула, що чекає цього на липневому засіданні. «Сподіваюся, ми будемо мати «неймовірний вівторок» у липні», – заявила вона.
Утім, сподівання Кос та Києва не справдилися.
Причини цього заслуговують на окрему увагу.
Угорщина пообіцяла, та Мадяр не виконав
У тому, що «неймовірного вівторка» не сталося, немає провини української сторони.
У соцмережах популярні припущення, що Україна десь не допрацювала, або що цей результат став наслідком проблем із реформами, корупцією тощо – але це не так.
Як відомо, «Європейська правда» детально відстежує прогрес реформ, наголошує на проблемах і разом з іншими експертними центрами публічно вимагає від влади виправлення помилок там, де вони є, та пришвидшення реформ у цілому. Цю позицію чують у Брюсселі – нещодавнє дослідження, за яким уряд України виконав план Качки-Кос лише на 15%, знайшло відображення також у європейських документах.
Однак не це завадило відкриттю усіх кластерів.
Єдиною перепоною для успіху України 14 липня стала позиція Угорщини. А передусім те, що новий угорський уряд не дотримав власного слова. І це є серйозною проблемою, бо в міжнародних відносинах ти або маєш довіру до слів партнера – або відносини з цим партнером є проблемними та непередбачуваними.
Нагадаємо, ще у травні, відразу після відставки Орбана, Київ та Будапешт розпочали переговори щодо прав угорської меншини на Закарпатті. Ті раунди консультацій були часом непростими, свідчать кілька джерел «ЄП», але відчувалося, що нова угорська влада хоче знайти взаємно прийнятний підхід. Зрештою, так і сталося.
На самому початку червня сторони домовилися, що Україна змінює свій план дій щодо меншин (а це офіційний урядовий документ) так, щоб врахувати усі домовленості. «Європейська правда» детально розповідала про узгоджені зміни, дивіться статтю «Не тільки про Закарпаття. Деталі «угоди» з Угорщиною, що має відкрити рух України в ЄС.
У відповідь на це Угорщина пообіцяла зняти вето з усіх шести переговорних кластерів.
Ця угорська обіцянка, до слова, була дещо несподіваною – у позитивному сенсі.
На початку процесу і джерела «Європейської правди», і аналітики, що знаються на Угорщині, сходилися на тому, що Мадяр спершу дасть згоду лише на один або на кілька кластерів, а далі чекатиме на дії з боку Києва. Бо урядовий план – це лише обіцянка.
У ситуації, коли є накопичений системний брак довіри між двома столицями, обіцянок зазвичай бракує. Тож Україна мала би показати, що вона принаймні починає виконувати домовленості (бо повне виконання є дійсно тривалим і не могло стати передумовою для зняття угорського вето у ЄС).
Утім, Будапешт вирішив піти на крок далі.
Те, що домовленість про меншини знімає угорське вето на всі кластери, прозвучало спершу на закритій зустрічі, потім Київ публічно подякував за це – і жодних коректив із Будапешта не почув.
В уряді на цьому заспокоїлися, а в Офісі президента перестали шукати нагоди для термінової зустрічі з Мадяром (навіщо поспішати, якщо найбільш невідкладна проблема у відносинах знята?)
Аж тут Угорщина вирішила відійти від власної обіцянки.
Уряд Мадяра продовжив блокувати Україну на засіданнях у ЄС, причому із гранично штучними, очевидно неправдивими поясненнями, не висуваючи при цьому жодних конкретних вимог.
Такий собі флешбек, відлуння дій проросійського уряду Орбана. Навіть якщо мотиви Мадяра були іншими, ніж у його попередника.
Так ми опинилися у нинішньому моменті.
В уряді обіцяють нові кластери у липні. Чи це реально?
Ще напередодні офіційного відкриття кластера №6 Тарас Качка заявив, що угорського вето вже немає, і він очікує поступу вже у найближчі два тижні, тобто до кінця липня.
На жаль, є всі підстави для сумніву в коректності цієї заяви.
Спершу – про позицію Угорщини.
Дійсно, угорці як на зустрічах з українськими посадовцями, так і у діалозі з європейськими партнерами наполягають, що принципового вето з їхнього боку немає. Це така собі тактика, щоби показати, мовляв, «ми не такі, як Орбан». У Будапешті кажуть, що готові відкривати кластери, але не зараз, а колись згодом.
Як вже йшлося, серйозною проблемою є те, що уряд Мадяра не висуває конкретних вимог або очікувань до України. І так само лишається невизначеною угорська позиція про те, коли ж вони дадуть добро на відкриття решти кластерів. Джерела «Європейської правди» деякий час тому повідомляли, що у Мадяра схиляються погодитися на ще два кластери (№2 та 3), але цього не сталося.
Зараз угорський лідер тим більше не має причин іти на пом’якшення своєї позиції у діалозі з Україною. Адже нещодавно – на полях саміту НАТО в Анкарі – він домовився із Зеленським про особисту повноцінну зустріч. А будь-які прориви у двосторонніх відносинах завжди є сенс «прикопувати» до зустрічі лідерів – щоб ті могли показати успіх після своїх переговорів. Це – класичне правило дипломатії.
За даними «ЄП», наразі дата зустрічі Зеленського і Мадяра не визначена. Раніше за наступний тиждень її технічно нереально провести.
І тут ми упираємося у календар Євросоюзу.
Брюссель вже роз’їжджається у літні відпустки, а у серпні робота вертикалі ЄС, по суті, припиниться. На 29 липня запланована остання повноцінна зустріч на рівні послів. Встигнути запустити і провести процедурні формальності до цієї дати – теоретично можна, але на практиці малореально.
За даними «ЄвроПравди», зараз одна з ідей, яку підтримують друзі України у ЄС – отримати політичну згоду Угорщини (тепер вже на рівні МЗС та місії у Брюсселі, щоб було надійніше) ще до того, як Євросоюз остаточно розблокує угорське фінансування, заморожене за часів Орбана. Вважають, що у період, коли питання цих грошей остаточно не вирішене, Мадяр має бути більш зговірливим у питаннях на кшталт українського.
Утім, у Будапешті є також інша думка.
Для Мадяра важливо уникнути звинувачень опозиції у тому, що він «продає» угорський національний інтерес та поступається Україні під тиском Брюсселя. Тому він зацікавлений тягнути українське питання, доки не зніме проблему європейського фінансування.
Це додатково зменшує і без того невисокі шанси на відкриття кластерів у липні.
У Євросоюзі вже говорять про це прямим текстом. «Всі інші кластери відкладемо до осені», – заявив цього тижня у Брюсселі очільник МЗС Литви Кястутіс Будріс, висловивши переконання, що «ця затримка є дуже контрпродуктивною, оскільки вона відтерміновує та уповільнює переговори».
Утім, якщо ця затримка не буде тривалою, якщо буде йтися про відкриття кластерів на початку або у середині осені, і найголовніше – якщо Євросоюз виконає свої політичні плани та відкриє для нас усі переговорні глави, не лишаючи складні кластери у довгій шухляді – це дозволить говорити про обопільний успіх України та Євросоюзу.
А далі м’яч буде повністю на українському боці. Проводимо реформи – рухаємося до ЄС. Імітуємо їх – лишимося без прогресу і без можливості спихнути провину на Угорщину або іншого гравця, звинувачуючи, що хтось, а не ми самі, блокує вступ України до ЄС.
Натомість збереження штучного блокування дасть аргументи тим в Україні, хто шукає приводу уникнути реформ – мовляв, «переговори все одно не рухаються». Про це міркування добре знають у Брюсселі та у європейських столицях, і це дає підстави для сподівань на успіх на цьому етапі.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор «Європейської правди»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.