Чи зможе проросійський прем’єр Болгарії Румен Радев остаточно сконцентрувати у своїх руках всю владу в країні?
Відповідь на це питання мають дати президентські вибори, перший тур яких відбудеться 25 жовтня. Головні конкуренти: колишня заступниця Радева Іліяна Йотова, яка зараз тимчасово виконує президентські обов’язки, а також проукраїнський ексголова уряду Андрей Гюров.
Перемога провладної кандидатки дозволить Болгарії йти шляхом орбанівської Угорщини – з посиленням авторитарних тенденцій, захистом інтересів РФ та антиєвропейськими кампаніями.
Натомість перемога опозиціонера хоч і не гарантує швидкого розвороту Болгарії, все ж дає шанс на нього у не дуже віддаленій перспективі.
Болгарська монобільшість
З 2021 року Болгарія перебувала в стані постійної політичної турбулентності.
Розмаїті коаліції не могли знайти спільної мови й розпадалися. Держава раз по раз йшла на дострокові вибори, які не приносили рішень, а лише ускладнювали ситуацію.
У 2026-му втомою виборця від постійної каруселі виборів скористався тогочасний президент – Румен Радев.
Він дочасно подав у відставку з президентської посади (так чи інакше восени збігав останній термін його президентства) і, спираючись на високий рівень підтримки, організував власний похід на дострокові парламентські вибори.
На них у квітні цього року нова політична сила вже експрезидента «Прогресивна Болгарія» здобула 131 з 240 мандатів і повністю перевернула баланс сил на політичній арені країни. Колишні ключові гравці – ГЕРБ Бойко Борисова, ДПС Деляна Пеєвського та «ПП-ДБ» євроатлантистів Асена Василева, Івайло Мірчева та Божидара Божанова – втратили контроль над політичними процесами в країні.
Вперше з часу протестів початку 2020-х років у Болгарії утворився стабільний уряд, який спирається на монобільшість у парламенті, а також на лояльність офісу президента – адже президентські повноваження відійшли заступниці Радева Іліяні Йотовій.
За майже пів року перебування при владі уряд Румена Радева та «Прогресивна Болгарія» продемонстрували багато дивних і відверто авторитарних дій.
В межах парламенту, майже одразу після формування фракцій, політична сила почала цементувати владу та обмежувати права опозиції.
Найбільш явно це проявилося зміною регламенту роботи парламенту наприкінці травня. Під офіційно задекларованим «удосконаленням правил» монобільшістю було затверджено такі пункти:
- В день опозиції (перша середа місяця) більше не проводять слухань міністрів і не створюють тимчасові комісії.
- Для утворення тимчасових слідчих комісій потрібно мінімум 48 голосів замість однієї фракції, тобто жодна опозиційна фракція наразі не здатна сформувати її власними силами.
- Період виголошення обґрунтування поправок до другого читання скоротили з 5 до 3 хвилин, а відповідей – з 3 до 2 хвилин. Повторювати висловлену позицію щодо текстів не можна.
- Строки ознайомлення із законопроєктами скоротили з 72 до 48 годин, а звіти та протоколи стосовно законів мають бути опубліковані не за 72 години до розгляду в пленарній залі, а за 24 години.
- Депутати втратили право фізичного доступу до органів державної та місцевої влади.
Так само коаліція раз за разом провалювала спроби опозиції викликати до парламенту міністрів. Востаннє – міністра оборони, щоб подискутувати про атаки російських дронів у територіальних водах Болгарії у Чорному морі.
Виклик для України та ЄС
З перших днів перебування на посаді прем’єра Румен Радев заявляв, що не допустить санкцій ЄС, які можуть зашкодити економіці країни. Втім, як незабаром з’ясувалося, такими у Радева вважають санкції проти патріарха Кирила та ексголови «Лукойлу» Вагіта Алекперова.
Фактично погрожуючи ветувати увесь пакет санкцій, уряд Радева підхопив естафету в угорського експрем’єра Віктора Орбана, який втратив владу і вже не міг прислужитися Росії.
Зрештою, і Кирила, і Алекперова виключили з пакета санкцій.
Також на території Болгарії було згорнуто важливе будівництво заводів Rheinmetall з виробництва пороху та боєприпасів – буцімто через недостатню кількість грошей у бюджеті.
Ще з літа Міноборони Болгарії намагається придбати в союзників МіГ-29 та запчастини до радянських літаків, прямо зазначаючи, що захист болгарського неба важливіший за українські потреби.
Не менш показовими стали й кейси поведінки уряду Радева стосовно України, які опозиціонер Івайло Мірчев охрестив «квантовою поведінкою».
14 липня прем’єр-міністр Румен Радев відмовився брати участь у «коаліції охочих», а 15 липня під час саміту формату «Україна – Південно-Східна Європа» міністеркою закордонних справ була підписана спільна декларація, за якою сторони визнали важливість роботи цієї коаліції як ефективного механізму підтримки України. Потім прем’єр-міністр заявив, що міністерка нічого не підписувала в Києві.
Історія повторилась у Нью-Йорку цього вересня з президенткою Іліяною Йотовою, коли Болгарія, за словами головної дипломатки ЄС Каї Каллас, доєдналась до підписання спільної заяви про повну солідарність з Україною у війні проти РФ – але невдовзі Йотова заявила, що нічого не підписувала.
Тривожні тренди в обмеженні прав опозиції, посилення проросійського ухилу Болгарії, напруга у відносинах з ЄС можуть лише зрости, якщо Румену Радеву вдасться остаточно зцементувати свою владу.
Тож президентські вибори, перший тур яких відбудеться 25 жовтня, можуть стати останнім шансом прозахідної частини болгарського суспільства створити запобіжник остаточному сповзанню Болгарії у проросійський табір.
Передвиборчі розклади
Головними претендентами на цих виборах (болгари одночасно обирають президента та віцепрезидента) є дві пари: вже згадувана Іліяна Йотова з Кирилом Вилчевим проти опозиціонерів Андрея Гюрова та Георгі Кандева.
Йотова є прямою послідовницею політичного бачення та управління Румена Радева. Вона була його віцепрезиденткою ще з першого терміну у 2017 році й навіть після його відставки у січні 2026 року залишилась лояльною колишньому шефу, підписуючи закони «Прогресивної Болгарії» та не вступаючи в конфлікти з урядовцями.
У разі її перемоги можна очікувати повного та безумовного контролю виконавчої та законодавчої гілок влади в Болгарії силами Радева.
Кампанія Йотової проходить під гаслом «За Болгарію в надійних руках», а обіцянки сконцентровані навколо захисту болгарської культури, ідентичності та мови, а також створення держави, де влада нібито буде належати болгарам, а не жменьці політиків.
Одночасно Йотова активно виступає «за мир» між Україною та Росією, закликаючи Європу виступити посередником. Водночас ані вона, ані Радев «не помічають», що російська сторона не хоче сідати за стіл перемовин і вимагає капітуляції України.
Своєю чергою конкурент Йотової – Андрей Гюров – представляє зовсім протилежний політичний табір.
Він – колишній виконувач обов’язків прем’єр-міністра з великим досвідом в економіці, який за часів своєї короткої каденції підписав безпекову угоду між Болгарією та Україною, а також у парі з головним комісаром МВС Георгі Кандевим реалізував в країні найпрозоріші парламентські вибори за останні роки.
Кампанія Гюрова проходить під гаслами «Гюров, Кандев і я» та «За стабільну і безпечну Болгарію». Першочергово експрем’єр виступає за рівність усіх перед законом та обов’язкове виконання всіх його положень; повноцінне доєднання до «європейської родини»; боротьбу з олігархією; збільшення участі Болгарії у ЄС та НАТО; а також посилення підтримки України та санкцій проти РФ.
Гюров активно критикує владу, коли та робить антиукраїнські дії або підриває єдність ЄС та підтримує РФ. На його думку, без висловлення чіткої позиції з питань України та РФ ані болгарські громадяни, ані міжнародні партнери не можуть дізнатися, за що виступає Болгарія, через що держава втрачає не тільки гідність, але й довіру.
Останні соціологічні опитування демонструють таку картину:
Дует Йотової з Вилчевим отримує 44-47%, тоді як Гюров і Кандев – 24-26%.
На третьому місці йде ще один проросійський дует: Костадин Костадинов разом з Петиром Волгіним – за них готові віддати голоси від 8,8% до 10,5%.
Щоправда, результати виборів можуть принести сенсацію – за інформацією «Алфа Рисърч» близько 30% виборців можуть змінити свій голос в день виборів.
Не менш важливою буде і явка, яка, за підрахунками агенцій, становитиме від 35,4% до 40% під час першого туру виборів.
За конституцією Болгарії, для перемоги в першому турі кандидатові потрібно набрати понад 50% голосів та явка має скласти понад 50% виборців.
У разі, якщо один з пунктів не буде виконано – вже 1 листопада відбудеться другий тур, до якого, дуже ймовірно, потраплять Іліяна Йотова та Андрей Гюров.
За сценарієм, який поки що видається більш імовірним, Іліяна Йотова, якій для перемоги у другому турі потрібно лише 6-7% додаткових голосів, зможе отримати їх, перетягнувши частину голосів інших проросійських кандидатів.
У такому випадку Румен Радев отримає більше важелів для посилення своєї одноосібної влади, блокування пакетів санкцій ЄС, а також для політичних заяв, які ставитимуть під питання солідарність Софії з ЄС та НАТО. Щоправда, повного виходу Болгарії з них поки що очікувати не варто – враховуючи, наскільки важливими для болгарської економіки та безпеки є участь в єдиному ринку та системі НАТО.
Та слід пам’ятати, що надмірне «закручування гайок» Радевим може обернутися й масовими протестами, що може дати зворотний ефект. Першими ластівками вже стали проєвропейські та проукраїнські протести, що вже двічі відбувались цієї осені – 15 вересня та 28 вересня.
Другий сценарій може статись, якщо Андрею Гюрову вдасться мобілізувати аполітичний електорат та здобути прихильність електорату партій ГЕРБ та ДПС. Це малоймовірно, але схожі прецеденти у регіоні вже були.
Згадаймо хоча б електоральне диво, продемонстроване Нікушором Даном у сусідній Румунії – на виборах 2025 року він здійснив стрибок на 32,62% між двома турами.
Сам Гюров впевнений, що йому вдасться змінити ситуацію у другому турі виборів: на поточну соціологію він радше дивиться як на тенденції, а козирем у рукаві вважає дебати з Іліяною Йотовою, яких вона наразі уникає.
Але зовнішня політика Болгарії залишиться проросійською, навіть якщо переможе Гюров.
Щоправда, прозахідний президент матиме інструментарій для стримування авторитарних трендів, які демонструє нинішній голова уряду.
А на додачу, у випадку політичної кризи, від якої не застрахований уряд Радева, саме президент визначав би кандидатуру тимчасового прем’єр-міністра. Тим самим створивши можливості для відмови Болгарії від проросійського курсу.
Автори:
Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма»,
Володимир-Назарій Гавріш, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.