6 листопада Рада Європейського Союзу погодила свою позицію щодо внесення змін до Регламенту (ЄС) 2024/1787 про скорочення викидів метану в енергетичному секторі. Йдеться про перенесення на рік окремих вимог щодо звітності про викиди метану, пов’язані з імпортом нафти, природного газу та вугілля до ЄС.
Тож Євросоюз вирішив дати імпортерам енергоносіїв більше часу для підготовки до нових вимог щодо обліку викидів метану при видобутку та транспортуванні викопного палива.
Однак це не означає послаблення європейської кліматичної політики. Для українських нафтогазових компаній і держави цей додатковий час має стати можливістю належно провести підготовку – а не приводом її відкладати.
Рішення Ради ЄС стало реакцією на нестабільність світових енергетичних ринків і засвідчує занепокоєння щодо безпеки постачання енергоносіїв. Втім, позиція держав-членів ще має бути узгоджена з Європейським парламентом.
Дедлайн новий, логіка впровадження незмінна
Згідно з погодженими Радою змінами вимоги щодо моніторингу, звітності та верифікації викидів метану для імпортерів енергоносіїв в ЄС почнуть застосовуватися з 1 січня 2028 року замість 1 січня 2027-го. На рік також пропонують перенести наступні етапи впровадження вимог щодо допустимої метанової інтенсивності видобутку та постачання викопного палива.
Проте фундаментальні положення регламенту залишаються незмінними.
ЄС послідовно формує систему, за якої викиди метану в енергетичному секторі мають бути виміряними, належним чином задокументованими та підтвердженими незалежною перевіркою. Передбачені документом вимоги щодо виявлення й усунення витоків також залишаються важливою складовою цієї системи.
Отже, Євросоюз коригує темпи впровадження окремих положень, але не відмовляється від стратегічної мети – забезпечити прозорість і скорочення викидів метану по всьому ланцюгу постачання енергоносіїв.
Більше того – європейські правила стають конкретнішими.
Паралельно з дискусіями про терміни впровадження Метанового регламенту Європейська комісія продовжує розробляти інструменти для введення в дію його положень.
У жовтні Комісія оприлюднила проєкт імплементаційного регламенту, який встановлює уніфіковані формати звітності про викиди метану в енергетичному секторі. Громадські консультації завершилися 6 листопада, а ухвалення цього документа очікується до кінця 2026 року.
При розробленні цих форматів враховується, зокрема, досвід міжнародної ініціативи Oil and Gas Methane Partnership (OGMP 2.0).
Це важливий сигнал для галузі.
Європейське регулювання поступово переходить від загальних принципів до конкретних вимог щодо якості даних, методів кількісної оцінки викидів метану та їх верифікації.
Компаніям дедалі складніше буде обмежуватися загальними деклараціями про екологічну відповідальність. Натомість зростатиме значення достовірної інформації про фактичні викиди метану на рівні виробничих об’єктів.
Не відкладати на завтра
Для України підготовка до нових правил щодо обліку та обмеження викидів метану в енергетичному секторі важлива не лише в контексті торгівлі енергоносіями з ЄС. Імплементація Регламенту (ЄС) 2024/1787 є частиною зобов’язань України щодо наближення законодавства до права Європейського Союзу в межах переговорного процесу про вступ. Зокрема, це є умовою виконання одного з заключних критеріїв (closing benchmarks) за розділом 15 «Енергетика».
Це означає, що українським компаніям необхідно поступово переходити від переважно розрахункових підходів до системного моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) викидів метану з використанням інструментальних вимірювань.
Водночас передбачені регламентом регулярні програми виявлення та усунення витоків (LDAR) мають стати невіддільною частиною експлуатації газовидобувної, газотранспортної та іншої нафтогазової інфраструктури.
Йдеться не просто про виконання екологічних нормативів. Виявлення витоків дозволяє скорочувати втрати товарного газу, покращувати технічний стан обладнання, підвищувати безпеку та ефективність виробничих процесів.
Звичайно, повномасштабна війна, пошкодження енергетичної інфраструктури та обмежені інвестиційні ресурси створюють серйозні перешкоди для масштабної модернізації нафтогазової галузі в Україні. Але значну частину підготовчої роботи можна розпочати вже зараз.
Насамперед це інвентаризація джерел викидів, визначення відповідальних за регулярні обстеження, створення систем збору та управління даними, навчання персоналу й поступове впровадження регулярних обстежень обладнання.
Важливо також не чекати завершення всіх законодавчих процедур.
В Україні вже триває робота над законодавчою базою для імплементації Метанового регламенту ЄС. Проте створення дієвих корпоративних систем МЗВ та LDAR потребує часу, практичного досвіду і відповідних інвестицій. Саме тому регуляторна підготовка держави й технічна підготовка операторів мають відбуватися паралельно.
Глобальний тренд не змінюється
Посилення уваги до викидів метану не обмежується Європейським Союзом. Це один із важливих напрямів міжнародної кліматичної політики, який отримує новий імпульс під час конференції ООН зі зміни клімату COP31, що розпочалася 9 листопада в Туреччині.
Очікується, що Канада посилить своє політичне лідерство в реалізації ініціативи Global Methane Pledge, співкоординатором якої вона тепер виступає разом із ЄС. 11 листопада в її межах відбудеться міністерська зустріч, присвячена переходу від міжнародних зобов’язань до практичних результатів скорочення викидів. Співголовуватиме на ній Єврокомісар з питань енергетики та житлового господарства Дан Йоргенсен. У центрі дискусії – звітність про викиди, прозорість даних та конкретні заходи, які можуть реалізувати уряди й компанії.
У цьому контексті рішення Ради ЄС про відтермінування окремих вимог на рік не варто сприймати як зміну курсу. Навпаки, міжнародне співробітництво дедалі більше зосереджується на практичному виконанні зобов’язань зі скорочення викидів метану.
Для української нафтогазової галузі висновок простий.
Додатковий рік – це обмежений ресурс часу, який необхідно ефективно використати, щоб наблизитися до європейських стандартів не лише на папері, а й у повсякденній практиці роботи енергетичного сектора.
Компанії, які вже сьогодні інвестують у якісні дані, системний моніторинг та усунення витоків, отримають переваги не лише під час адаптації до майбутніх регуляторних вимог, а й у підвищенні ефективності власної діяльності.
Автор: Олег Савицький,
Razom We Stand
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.