«Розширення зміцнює Європу». З цієї короткої, але пафосної фрази починається стратегічна комунікація Європейської комісії «Підготовка до розширеного Союзу», представлена 6 жовтня єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос.
Цим документом Єврокомісія намагається зробити наступний вагомий крок уперед у дуже непростому процесі розширення. Зокрема – продемонструвати урядам та суспільствам держав-членів, що старі правила та процедури розширення більше не є вигідними для самого ЄС і настав час якомога рідше використовувати принцип одностайності під час ухвалення рішень щодо прийому нових членів.
Так, щоб Євросоюз справді ставав сильнішим перед безпрецедентними геополітичними викликами сьогодення.
За задумом Комісії, такі механізми дозволять державам-членам випустити з рук «ручне гальмо» національного вето і віддати на «аутсорс» контроль і протидію демократичному регресу або порушенням верховенства права у нових країнах-членах після їх вступу, порушенням єдиних правил гри на спільному ринку ЄС через неповне впровадження секторального законодавства Євросоюзу.
Стимулом для перегляду правил стала як повномасштабна війна Росії проти України, так і зростання загроз європейській безпеці.
Проте виникає питання, ціною яких поступок країни-члени ЄС погодяться на такі зміни. І чи будуть ці поступки прийнятними для країн-кандидатів, насамперед для України?
Три «пироги» від Брюсселя…
Що запропонувала Єврокомісія? Можна виділити чотири блоки запропонованих змін:
– Посилена поступова інтеграція (Reinforced Gradual Integration). Це означає, що замість жорсткого принципу «все або нічого» Комісія розгортає модель розширення, відповідно до якої за умови виконання необхідних критеріїв країни-кандидати (і зокрема Україна) залучаються до окремих політик, ринків та програм ЄС ще до офіційного набуття членства.
– Реформа системи ухвалення рішень та голосування кваліфікованою більшістю (QMV)
Найбільшою перешкодою передвступного марафону тривалий час був принцип одностайності, за якого будь-яка одна держава-член могла заблокувати переговорний процес на проміжних етапах через суто національні або двосторонні суперечки.
Показовим прикладам є кейс Північної Македонії, для якої передвступні переговори тривають вже 20 років з часу подання заявки на вступ у 2004 році та отримання статусу кандидата роком пізніше.
Тому Комісія пропонує креативний, але легітимний пакет прийняття рішень кваліфікованою більшістю без зміни установчих договорів ЄС (ДЄС).
– Процес розширення стає двостороннім
Вперше в історії розширення ЄС передвступні переговори можуть справді набути ознак діалогу –
замість того, щоб бути лише монологом однієї зі сторін.
ЄС не може приймати нові держави-члени, не змінюючись і не адаптуючись сам. Однак такі зміни повинні обговорювати і в ідеалі – узгоджувати з кандидатами.
… та один «батіг»
Проте тут виникає питання – як змусити країни-члени ЄС погодитися на такі зміни?
І тут сподівання Єврокомісії покладені на ще одну новацію – Нові та посилені запобіжні механізми (Safeguard Clauses).
Саме у цій новації захована родзинка нового підходу Комісії. Брюссель сподівається «купити» згоду держав-членів відмовитися від контролю над процесом розширення, замінивши його на майже автоматичні «стоп-крани» запобіжних механізмів.
За задумом Комісії, такі механізми дозволять державам-членам віддати на «аутсорс» контроль і протидію демократичного регресу або порушень верховенства права у нових країнах-членах після їх вступу, порушень єдиних правил гри на спільному ринку ЄС через неповне впровадження секторального законодавства ЄС.
А це своєю чергою несе за собою такі зміни:
- Подовження термінів секторальних застережень: Традиційні застереження для економіки, внутрішнього ринку та юстиції (які раніше діяли три роки) пропонується суттєво розширити в часі для створення стійкої практики дотримання обов’язків.
- Тимчасове інституційне застереження (до 15 років): У разі серйозних порушень цінностей верховенства права (ст. 2 ДЄС) або принципу щирого співробітництва, протягом 15 років після вступу може бути призупинено права голосу нової країни-члена в Раді ЄС за спрощеною процедурою (не чекаючи складних кроків статті 7 ДЄС).
- Застереження про відтермінування вступу (Postponement clause): Якщо моніторинг перед датою вступу виявить регрес або невиконання зобов’язань, а секторальних заходів буде недостатньо, дата набуття повноправного членства може бути офіційно відтермінована.
- Економічне захисне застереження у разі серйозних труднощів, що зачіпають певний сектор економіки або географічний регіон.
- Застереження щодо захисту внутрішнього ринку у разі серйозних порушень функціонування внутрішнього ринку, загроз фінансовим інтересам Союзу або реального ризику їх виникнення, спричинених невиконанням зобов’язань, взятих під час переговорів про вступ.
Реакція України
Саме тема запобіжників, зокрема економічних, вже зараз викликає занепокоєння серед українського бізнесу.
Особливо стурбовані українські аграрії, навчені гірким досвідом досі чинних односторонніх національних заборон на агроімпорт у сусідніх державах-членах, де-факто блокування транзиту їхньою територією та відвертої експлуатації української аграрної теми у внутрішньополітичній боротьбі.
Зокрема, як підкреслює Український клуб аграрного бізнесу у своїй заяві з приводу комунікації Єврокомісії, економічний запобіжник створює для українських агровиробників фундаментальну суперечність: від них очікуватимуть повну адаптацію до стандартів ЄС, яка потребуватиме мільярдних інвестицій у виробничі потужності, технології та аграрні практики, водночас не надаючи їм чіткої перспективи повноцінної участі у спільному ринку ЄС.
Для українського аграрного сектора адаптація до вимог ЄС є точкою неповернення.
Після переходу на європейські стандарти повернення до попередньої моделі виробництва буде практично неможливим, тоді як конкурентоспроможність української продукції на традиційних ринках третіх країн знизиться.
Неможливо вимагати від України повної вартості європейської інтеграції, одночасно обмежуючи доступ до її економічних переваг.
Однак, на превеликий жаль, Україну змусили зробити перші кроки на цьому шляху: у жовтні 2025 року, в обмін на підвищення європейських квот на імпорт української агропродукції в рамках Поглибленої та всебічної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) (зверніть увагу – квоти залишилися), Україна зобов’язалася до 2028 року імплементувати широкий пакет стандартів і вимог ЄС щодо порядку використання пестицидів та утримання свійських тварин (так звані агровиробничі стандарти).
На перший погляд невинна технічна вимога покладає на українських аграріїв в умовах воєнного конфлікту значні додаткові фінансові витрати та з часом суттєво підвищить собівартість українських агротоварів як на європейському, так і глобальних ринках, у той час як чи не єдиний спосіб заробити кошти на їх впровадження – експорт на європейський ринок – все одно залишається обмеженим квотами.
Натомість комунікація лише побіжно згадує про потенційні синергії між українським агросектором та європейською агропереробною промисловістю, сектором біоенергетики, які будуть реалізовані з повноцінною інтеграцією сектора до європейського ринку. Запровадження економічних запобіжників очевидно планується робити без врахування цих синергій.
Ці застереження можна екстраполювати на будь-який інший сектор української економіки, який потенційно може виявитися більш конкурентоздатним на ринку ЄС від європейських виробників, що буде сприйнято як загрозу.
Парадоксально, але український кейс виявляє невідповідність саме європейського бізнесу одному з ключових Копенгагенських критеріїв членства, а саме «здатності витримувати конкурентний тиск і ринкові сили всередині Європейського Союзу».
* * * * *
Наразі зради ще не сталося. Запропоновані Європейською комісією ідеї – наразі пробний камінь і тригер для серйозних політичних дискусій на самій вершині європейської політики.
Наступний етап – їхнє обговорення на найближчому засіданні Європейської ради, вищого політичного органу у складі глав держав і урядів країн ЄС, яке збереться у Брюсселі 15-16 жовтня.
Ухвалені Європейською радою (консенсусно!) політичні рішення стосовно висунутих ідей мають стати орієнтиром для Європейської комісії, яка далі в кінці жовтня оприлюднить щорічні звіти по країнах-кандидатах про прогрес передвступних переговорів та пов’язаних з ним реформ.
Враховуючи безпекове та економічне значення України для ЄС, Комісія змушена врахувати також і офіційну реакцію Києва, а також голоси українського суспільства та бізнесу.
Тому нинішні пропозиції Комісії слід також розглядати як запрошення до непростого та відвертого діалогу.
І Україна має бути готовою до цієї розмови, визначивши для себе як можливі поступки, так і червоні лінії.
Публікації в рубриці «Колонки» не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.