Останніми днями Сеута – крихітний іспанський анклав на півночі Африки – нагадувала поле битви. Десятки тисяч мігрантів, переважно з Марокко, спробували дістатися території країни ЄС в хаотичних і небезпечних умовах.
Щонайменше 88 людей загинули. Їхні тіла витягли з моря, де вони плавали поруч із покинутими надувними кругами та ластами.
Кількість прибулих, яких за оцінками було близько 50 тисяч, склала понад дві третини від чисельності постійного населення Сеути, що змусило місцеву владу заявити про надзвичайну ситуацію та гуманітарну кризу.
У відповідь на навалу мігрантів Іспанія задіяла свої збройні сили та додаткові поліцейські підрозділи для відновлення порядку після прориву кордону, який прем’єр-міністр Педро Санчес назвав «порушенням територіальної цілісності Іспанії».
Зображення та відео хаосу на кордоні спричинили кризу для іспанської влади та розбіжності всередині ЄС, де праві політики поклали відповідальність за ситуацію, що склалася, на лівий уряд Санчеса.
Хоча сам прем’єр звинувачує в усьому іспанський суд, який тимчасово – до втілення певних змін – заборонив швидке повернення мігрантів, що прибули до Сеути морем. Це спричинило їх шалений наплив – у прямому сенсі, адже люди спершу намагалися дістатися іспанського міста вплав, хоча потім дійшло і до штурму наземної інфраструктури.
Пік кризи у Сеуті наразі вдалося подолати – майже усіх прибулих нелегалів видворили до Марокко, звідки вони прибули. Однак ця історія підсвітила розбіжності між столицями ЄС щодо чутливого питання міграції.
Причому питання про те, що спровокувало раптовий наплив мігрантів, залишається відкритим: чи то спрацювали вірусні дописи в соціальних мережах, чи йдеться про організовану атаку – можливо, навіть навмисно спровоковану марокканською владою для тиску на Мадрид.
Три дні жаху
Все почалось 30 липня, коли тисячі мігрантів одночасно намагалися потрапити до Сеути (міста, що межує з Марокко) як по суші, так і по морю.
Мігранти перетинали кордон, пливучи з надувними колами, автомобільними камерами та іншими імпровізованими засобами. Нелегали також проривалися через прикордонні бар’єри та контрольно-пропускні пункти.
За першими оцінками, впродовж доби до Сеути потрапили понад 40 тисяч мігрантів, згодом поліція підняла оцінку до 50 тисяч. Це неймовірно багато для Сеути, муніципалітету на площі 18,5 кв.км, кількість постійного населення якого становить близько 80 тисяч людей.
Мер Сеути Хуан Хесус Вівас назвав ситуацію «абсолютною гуманітарною та соціальною катастрофою» і закликав Мадрид оголосити надзвичайний стан. На тлі різкого погіршення ситуації деякі місцеві підприємці закрили свої магазини, побоюючись можливих заворушень.
Криза хоч і почалася раптово – але певний час назрівала. За словами мера, за останній тиждень до міста щодня прибувало близько 300 нелегальних мігрантів, і навіть ті 1,5 тисячі, що перетнули кордон за цей час, становили майже 2% населення Сеути. Тимчасові центри розміщення мігрантів, розраховані на 500 осіб, відразу були переповнені.
При цьому близько половини новоприбулих виявилися неповнолітніми.
У відповідь на загострення ситуації Мадрид направив до Сеути додаткові сили безпеки. З материкової частини Іспанії прибули 200 поліцейських та 60 військовослужбовців, яким доручено посилити охорону кордону та взяти під контроль найбільш напружені райони. Також іспанський уряд закрив кордон в іншому північноафриканському анклаві – Мелільї.
Водночас запроваджувати надзвичайний стан іспанський уряд відмовився: у Мадриді пояснили, що чинне законодавство про цивільний захист не включає міграційні кризи до переліку підстав для введення такого статусу.
Але це посилення охорони не врятувало від лавиноподібного зростання кількості мігрантів. Якщо спершу йшлося про три сотні нелегалів на добу, яким вдавалося опинитися на іспанській землі, і це вже вважали серйозною кризою – то 30 липня почалася доба, яка більше нагадувала штурм іспанського анклаву, а кількість одночасно прибулих нелегалів поставила абсолютний рекорд в історії Сеути.
Люди обпливали хвилеріз, зведений на кордоні, а також обходили його по валунах.
Ця інфраструктура була побудована для того, щоб ефективно зупиняти одиночні спроби нелегалів потрапити на іспанську землю, але проти такого потоку мігрантів вона була безсила. Охороні лишалося хіба спостерігати за потоком людей, переважно підлітків та молоді, який вони не мали змоги зупинити.
Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес та міністр внутрішніх справ Фернандо Гранде-Марласка прибули до Сеути 31 липня, щоб оцінити ситуацію.
Під час візиту Санчес назвав навалу мігрантів у Сеуті порушенням територіальної цілісності.
«Те, що відбулося вчора (30 липня. – Ред.) – це атака, це порушення територіальної цілісності Іспанії», – говорив він, звинувативши у кризі мережі контрабанди людей, через яких «виникла лавина такого характеру й масштабу, який ми побачили вчора».
Але чому це сталося саме зараз?
«Дозвіл на порушення» чи привід для атаки кордону?
Спершу – коротко про Сеуту.
Це – іспанський анклав, розташований на північному узбережжі Африки, на мисі, що є південно-східною межею Гібралтарської протоки. Сеуту від європейського узбережжя відділяє менше ніж 50 км.
Цей муніципалітет є однією з двох сухопутних ділянок кордону між Європейським Союзом та Марокко; другою є ще один іспанський анклав, Мелілья, розташований на середземноморському узбережжі Африки, суттєво східніше.
Нинішня міграційна криза не стала чимось новим для Сеути. Подібні ситуації виникали й раніше, але їхній масштаб був непорівняно меншим. Зокрема, у травні 2021 року на тлі різкого погіршення відносин між Іспанією та Марокко лише за кілька днів до Сеути потрапило близько 10 тисяч нелегалів – як вважають, той наплив мігрантів стався за сприяння марокканської влади і був елементом тиску на Іспанію (забігаючи наперед – ймовірно, щось подібне сталося і зараз).
Є і свіжіші історії. У 2024 році протягом кількох днів у серпні кілька тисяч мігрантів намагалися перетнути кордон Сеути, серед них були сотні підлітків. Тоді Іспанія оголосила, що працює над розробкою тимчасового «стратегічного плану» дій у разі нової міграційної кризи спільно з ЄС. Останній тиждень довів, що реально дієвих планів не з’явилося.
Уряд вважає, що тригером нинішньої кризи стало рішення Верховного суду Іспанії, яке той ухвалив 8 липня. Суд постановив, що мігрантів, які дісталися іспанських анклавів морем, а не по суші, не слід автоматично повертати до Марокко без проведення індивідуальної судової процедури. Логіка суду була така: законодавство дозволяє повертати нелегальних мігрантів без офіційної процедури депортації лише у разі, якщо їх затримано під час або відразу після порушення фізичного бар’єра.
Утім, Верховний суд не заборонив просту депортацію як таку, навіть для прибулих морем – а лише зазначив, що влада повинна запровадити певні «заходи морського стримування», щоб ця процедура була законною. І навіть до того, як ці заходи будуть вжиті, нелегальних мігрантів все ще можна повертати в Марокко – просто тепер вони мають право на офіційну процедуру депортації.
Зараз Санчес каже, що його уряд планує виконати рішення, встановивши буї біля берегової лінії анклавів – за оцінкою уряду, цього буде достатньо.
Але річ у тім, що багатотисячний наплив мігрантів минулого тижня точно супроводжувався масовим «порушенням фізичного бар’єра».
Та ще цікавіше те, що масова атака сталася саме зараз.
Адже рішення іспанського Верховного суду було ухвалене ще 8 липня. Воно не давало автоматичного захисту нелегалам і, як вважає уряд, висувало лише технічні вимоги до облаштування кордону. Воно майже не потрапило в новини, і протягом двох тижнів після його ухвалення на кордоні не було жодних суттєвих змін.
А 30 липня почалося те, було схоже на скоординовану атаку.
День почався з проривів відносно невеликих груп мігрантів, що взялися обпливати хвилеріз.
Та за кілька годин це перетворилося на справжній потік людей, що перебралися на іспанську територію морем та сушею.
І є всі підстави не виключати, що влада Марокко була причетна до створення цього потоку.
Марокканську сторону хвилеріза зазвичай патрулюють жандарми цієї країни, які співпрацюють з іспанською Цивільною гвардією, щоб перешкоджати мігрантам перетинати кордон. Однак, за даними іспанської влади, у дні найбільшого напливу мігрантів марокканські правоохоронці просто зникли.
Основна версія – це те, що гібридну атаку марокканської влади могло викликати нещодавнє зближення уряду Педро Санчеса з Алжиром, який є регіональним суперником Марокко. Зокрема, йдеться про позицію Мадрида стосовно незалежності Західної Сахари, яку Алжир вважає незалежною територією, а Рабат – своєю. Під час згаданої кризи 2021 року мотивом для загострення та, як вважають, штучної міграційної кризи в Сеуті також стала Західна Сахара.
Утім, посольство Марокко в Мадриді заперечує будь-яку роль цієї країни у нинішній кризі і пов’язує масову хвилю мігрантів із діяльністю «злочинних угруповань».
Зі свого боку іспанський уряд також намагається згладити напруженість. У п’ятницю Санчес назвав Марокко «союзником» у боротьбі проти «мафіозних угруповань, що займаються торгівлею людьми», а речник Міністерства закордонних справ Іспанії наголосив, що «відносини з Марокко є чудовими, а координація у питаннях міграції та інших сферах залишається дуже тісною».
Утім, нинішня ситуація з Сеутою підсвітила суперечки, які існують в ЄС щодо питання міграції.
Як Санчес та Мелоні посварилися через мігрантів
Наплив мігрантів швидко перетворився на політичний осередок напруги по всій Європі.
Зокрема, ця криза спровокувала дипломатичний конфлікт між Іспанією та Італією. Прем’єрка Мелоні, яку наступного року чекають парламентські вибори, загострила антиміграційну риторику і накинулася з критикою на свого іспанського колегу Педро Санчеса.
30 липня Мелоні заявила, що кадри з Сеути її шокували і що Італія готова докласти зусиль, аби Іспанію виключили з Шенгенської зони. Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що неконтрольований потік нелегальних мігрантів через Сеуту становить загрозу не тільки для Іспанії, а й для безпеки всього Європейського Союзу.
В аеропортах та морських портах Італії проводять вибіркові перевірки пасажирів, що прибувають з Іспанії.
Заяви та дії італійської сторони викликали різку реакцію Мадрида. Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес заявив, що після висловлювань Таяні він викликав італійського посла для отримання роз’яснень, наголосивши, що питання міграційної політики слід вирішувати шляхом діалогу між європейськими партнерами.
А Санчес звернувся з листом до голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, висловивши «серйозну стурбованість» з приводу того, що він назвав «егоїстичними» та політично вмотивованими реакціями деяких урядів, які, на його думку, порушують законодавство ЄС, зокрема пропозиції щодо призупинення співпраці з Іспанією в рамках Шенгенської угоди.
Однак різку позицію Італії підтримали й інші країни. Зокрема, міністерка внутрішніх справ Фінляндії Марі Рантанен різко розкритикувала Іспанію за нездатність забезпечити прикордонний контроль у Сеуті.
В Данії ультраправі партії вимагали від прем’єр-міністерки Метте Фредеріксен негайної вимоги на рівні ЄС щодо призупинення дії Шенгенської зони для Іспанії.
Також за закриття Шенгенської зони для Іспанії виступив прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш.
Інші ж країни вирішили не вимагати виключення Іспанії з безвізової зони ЄС. Однак Франція та Португалія посилили контроль на кордоні з Іспанією.
Втім, є один нюанс.
Анклави Сеута та Мелілья, хоч і входять до Шенгенської зони, але на них поширюються особливі правила, які передбачають перевірку особи та документів під час виїзду до пунктів призначення на континентальній частині Європи.
Що ж до реакції ЄС, то в Європейській комісії запевнили, що мігранти, які незаконно потрапили до іспанського анклаву Сеута в Північній Африці, не досягнуть материкової Європи.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала ситуацію неприйнятною, одночасно запропонувавши допомогу Іспанії.
Euronews повідомив, що неофіційно в ЄС відхилили заклик Італії, давши зрозуміти: Іспанію з Шенгенської зони виключати не збираються. Анонімний європейський посадовець зазначив: ЄС розуміє, що «деякі уряди стурбовані», але наголосив, що пріоритетом є «забезпечення безпеки наших зовнішніх кордонів».
Тим часом 4 серпня Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ збереться для обговорення міграційної кризи у Сеуті: лист з таким закликом підписали 22 лідери держав ЄС.
Вони закликають скасувати всі заходи, які можуть стати «факторами привабливості» для Європи.
І тут, найімовірніше, йдеться про суперечливе рішення Іспанії щодо легалізації сотень тисяч мігрантів.
Санчес виправдовував цей захід як визнання заслуг тих, хто вже робить внесок в економіку Іспанії, проте програма зазнала критики з боку правоцентристської Народної партії та ультраправої партії Vox.
У відповідь в МЗС Іспанії запевнили, що криза в Сеуті не має нічого спільного з міграційною політикою уряду, а також наголосили, що жодна з осіб, які незаконно потрапили до Сеути, не матиме права скористатися програмою легалізації.
* * * * *
Зрештою Іспанії вдалося повернути переважну більшість мігрантів, які прибули останніми днями, і в суботу вона заявила, що Сеута повернулась «до нормального життя».
За оцінками МВС Іспанії, станом на 31 липня до Сеути нелегально потрапило приблизно 50 тисяч людей. З них майже всі – 48 300 – повернулися до вечора п’ятниці.
В урядовій канцелярії Іспанії зазначали, що мігранти залишали Сеуту зі швидкістю близько 150 осіб на хвилину.
Ця ситуація продемонструвала, що міграція до ЄС залишається не лише гуманітарним питанням, а й питанням безпеки, міжнародної співпраці та внутрішньої політики.
Дуже сильний тиск чиниться й на Шенгенську зону (особливо враховуючи той факт, що Німеччина й досі не відмовилась від прикордонних перевірок на кордонах зі своїми сусідами).
Втім, враховуючи те, що Шенген уже пережив значно потужніші міграційні виклики у 2015–2016 роках, навряд чи система розвалиться.
Але водночас існує дуже висока ймовірність, що нинішня криза (особливо якщо вона загостриться) спонукатиме країни дедалі глибше закриватися і впровадити перевірки на своїх кордонах, що підриває саму суть Шенгену.
Автор: Ірина Кутєлєва,
журналістка «Європейської правди»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.