Політична проституція: як дніпровський політик Краснов зберіг свій статус

З рекетирів – у політики, або як Загід Краснов утримується в дніпровських кабінетах вже 20 років.

Сьогоднішня стаття буде присвячена відомому олігарху з проросійською позицією, який дивним чином продовжує сидіти у владному кріслі.

Рекет 90-х, або як Краснов сколотив капітал

Історія Загіда Краснова розпочиналася у кримінальних 90-х. Справжнє ім’я Краснова – Загіддін Габібулаєвич Габібулаєв. До Дніпра він приїхав у 1987 році, щоб вступити до будівельної академії.

Свою діяльність та шлях до забезпеченої старості він розпочав із рекету під крилом злочинного угруповання на чолі з Мухтаром Магомедовим. Останній – дагестанець. Так само, як і наш персонаж Краснов, який народився в дагестанському місті Беліджі (сам Краснов стверджує, що в азербайджанському Баку). Саме Мухтар тоді і дав прізвисько «Загід» Габібулаєву.

Зокрема, у складі цього ОЗУ Загід займався рекетом на дніпропетровському «Нагірному ринку», курував діяльність половини повій на той час Дніпропетровська, продавав та постачав наркотики, а також керував «бойовими групами». Після того, як лідера ОЗУ «Мухтара» вбили – угруповання очолив саме Загід. Варто зазначити, що в міліцейських зведеннях на той час він проходив як «член злочинного угруповання».

Точних даних, чим Загіддін Габібулаєв займався в 90-х, немає. Але в підсумку з безодні кривавого та каламутного десятиліття він виринув дуже заможним бізнесменом: акції та серйозний капітал.

Після смерті Мухтара Краснов посідає його місце та знайомиться з Павлом Лазаренком. 

Той натякає: «Злочинність — це, звісно, круто, але існує ще краще ОЗУ, яке називається «політика». Краснов зацікавився. Перед походом у політику він скоротив ім’я до Загіда, змінив по батькові на більш звичне для українського вуха «Генадійович», а прізвище взяв дружини Ельвіри — Краснов.

У 2002 році він очолює фракцію «Блок Лазаренка», а також посідає депутатське крісло в Дніпропетровській міськраді (де тримається і дотепер).

Бувши депутатом міської ради, разом із партнером по бізнесу, одіозним Олегом Царьовим, Краснов заробив нечуваний капітал на аферах із землею.

«У ході своєї каденції Загід Краснов фактично монополізував питання землевідведення. Міська дозвільна система перетворилася на прибутковий бізнес»,пише видання «Наше місто».

Уже 2004 року він активно підтримує Ющенка та навіть очолює місцевий штаб активістів Помаранчевої революції. Краснов добре відчув, куди дме політичний вітер, і не схибив.

У 2006 році Загід Краснов знову обирається до Дніпропетровської міськради.

«Колишній «помаранчевий» перевзувається на льоту та йде від партії «Громада» прем’єр-міністра-втікача Павла Лазаренка, де об’єднується з колишніми опонентами — Партією регіонів, Комуністичною партією, політсилою «Віче» та «Блоком Наталії Вітренко». Загід Краснов очолює більшість, контролює найхлібніші комісії — земельну, транспортну та бюджетну — і проголошує себе «директором міськради». Тоді для нього настали золоті часи. «Регіонали» були ще надто слабкі на Дніпропетровщині і їм потрібен був партнер»,пише про його тодішню діяльність видання «Дніпро експрес».

Протягом 2006-2010 року Краснов примудряється отримати найсмачніші шматки на набережній Дніпра. Причому дві ділянки сумарною площею дві тисячі квадратів йому обходяться… у 116 тисяч гривень, що навіть на ті часи було копійками. Тоді ж Загід Краснов підгрібає під себе сотні білбордів у всьому місті та газетні кіоски, які стануть значним інструментом на виборах.

На цьому «директор міськради» не зупиняється та будує ресторани «Ріо» на набережній Дніпра та «Сан-Тропе» на проспекті Гагаріна (2005 року біля нього за загадкових обставин застрелили ексголову УБОЗу полковника Едуарда Шевченка), фірми «Леки», «Преміс Д», «Інтербуд Інвестмент», «Камара Дель Рей», «Еталон-Сервіс».

2010 року проходять президентські вибори. Загід Краснов робить ставку на Сергія Тігіпка, навіть очолює його передвиборчий штаб, але цього разу політичне чуття підводить Краснова. Тігіпко не виходить навіть у другий тур і президентом стає Віктор Янукович. Для колишнього «директора міськради» настає лихоліття. Головою ОДА Дніпропетровської області став виходець із криворізького клану Олександр Вілкул, який одразу почав зачищати політичне поле під «регіоналів».

На місцевих виборах 2010 року Загід Краснов уже очолює власну партію – «Громадська сила». Але її не реєструють. Спроба пройти до міськради під прапорами «Народного трибуналу» провалюється. Спроба потрапити в крісло мера також не мала успіху: Загід Краснов посідає аж четверте місце. Над колишнім «директором міськради» починають згущуватися хмари. Після того, як Загід Краснов спробував податися на парламентські вибори у 2012 році, правоохоронці раптом згадують ДТП 2008 року, коли він на Porsche Cayenne врізався в інше авто. За підсумками аварії постраждав водій, у якого в’їхав Краснов. Документи на вибори до Ради він не подає, а справа таємничо «глухне».

Дружба Краснова з Кремлем

Тоді Загід Краснов намагається потоваришувати з Кремлем – на пару з нардепом Олегом Царьовим (який нині розшукується за сепаратизм і державну зраду), з яким встиг потоваришувати. Він організовує круглий стіл із кумом Путіна Віктором Медведчуком (підозрюваний у державній зраді, зараз під домашнім арештом) та Сергієм Глазьєвим, радником президента Росії (підозрюваний у скоєнні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку, під санкціями РНБО з 2018). У такій цікавій компанії обговорюють перевагу вступу України до Митного союзу.

Фактично покровителем Краснова стає Віктор Медведчук, з яким його звів Олег Царьов.

І поки у 2010 році Олег Царьов взявся заробляти собі якусь корисність для Партії регіонів та пропагувати шану до російської мови та Радянського Союзу, його компаньйон Краснов тісно співпрацював із Медведчуком. Дніпровський політик навіть входив до його «Українського вибору», а під час Євромайдану не просто «язиком чесав», як Царьов, а запропонував своїх «тітушок» до послуг режиму Януковича.

Епопея з перевзуванням Краснова продовжилась

Але вже наприкінці лютого 2014-го Загід зумів блискавично перевзутися: заявив про свою підтримку Євромайдану, начепив на своїх хлопців символіку «Правого сектору» — і став поза всякими підозрами та питаннями.

2014 року президент Віктор Янукович утік із країни — і тут Загід Краснов раптом оголошує себе «спонсором» Майдану і навіть робить пару фото на фоні протестів у Києві. Проте дніпровські активісти, які його там ніколи не бачили під час ключових подій, піднімають Краснова на сміх.

Краснов спокійно брав участь у виборах мера Дніпропетровська (зайнявши третє місце), а 2015-го його обрали секретарем міськради. Кажуть, що в цьому йому допоміг його старий «кореш» Налекрешвілі, який уже давно став Петровським.

Після цього політична кар’єра Краснова стрімко летить у прірву. Він програє вибори до Ради у 2014 та 2016 році. На виборах мера у 2015 році Загід Краснов посідає третє місце. Втім, йому вдається завести фракцію «Громсили» до Дніпровської міськради і навіть стати секретарем… але за два місяці мер Борис Філатов збиває орієнтовану на себе більшість і Краснов втрачає позиції. Вибори 2020 року стають ще більш провальними: знову не виходить отримати крісло мера, а фракція у міськраді мала настільки, що жодних політичних важелів у Загіда Краснова не залишається.

Підкуп виборців

У 2020 році газета «Наше місто» опублікувала статтю про далеко не найчесніші методи політичної агітації Загіда Краснова. У матеріалі висвітлили історію жительки Дніпра, яка виявила у продуктовому наборі від «Громсили» інструкцію, як правильно проголосувати за цю партію на місцевих виборах. Підопічні депутата намагалися переманити крупами багатьох жителів міста. Торік газета випустила статтю під назвою «Старі методи чинні. Загід Краснов підкуповує виборців наборами з крупами». Тоді кандидат у мери та лідер «Громадської сили» подав позов до суду за наклеп, але справу також програв.

Підкупи та фальсифікації у діяльності Краснова зустрічалися неодноразово. Так, своїм виборцям він сплачував по 300 гривень. Також дніпряни фіксували підтасовування соціологічних опитувань. Коли рейтинг лідера «Громсили» недотягував, нарощували його купівлею досліджень. У 2020 році «Інтеракція» запевняла громадськість у майбутній перемозі Загіда Краснова на виборах із відривом у три відсотки. Проте такий прогноз серйозно відрізнявся як від думки інших соціологів, так і від реальних результатів.

Сьогоднішній час

Нині Краснов продовжує сидіти у теплому кріслі депутата міськради. Попри політичні провали та зашкварну історію, йому вдалося примостити зручно і свого сина. Тепер 27-річний Руслан Краснов поважно посідає місце депутата Дніпровської облради.

Обидва родича-політика регулярно їздять до Росії. І це попри, м’яко кажучи, напружену ситуацію з країною-агресором. Сам Краснов кричить: «Їздив та їздити буду!» Мовляв, у них там родичі. Щоправда, його син фото з родичами не виставляє у соцмережах, а виставляє фото розкішних готелів та краєвидів Москви.

Син Краснова, попри юний вік, неодноразово потрапляв і в інші скандали. Молодий чоловік надто сильно любить хизуватися розкішним життям в інстаграмі. Він також любить перевищувати швидкість та виставляти це у сторіс. Та яке ще може бути виховання у сина бандита з 90-х та брудного політика? Єдине, що це все сходить родині Краснових із рук. Ми вже мовчимо про мільярдні статки та нечувані доходи, нажиті… непосильною та чесною працею.

Сам Краснов давати коментарі журналістам не любить. Улюблена його справа – подавати позови про образу честі та гідності, не надаючи при цьому доказів, які б спростовували так звану «діяльність» дніпровського політика чи його сина.

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Подписаться
Уведомить о
guest
0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Подписаться
Уведомить о
guest
0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x