У вівторок десятки мільйонів американців вирушать на виборчі дільниці на референдум щодо другого терміну Дональда Трампа – саме таким визначенням описують проміжні вибори до Конгресу американські ЗМІ.
Голосування, за яким з напруженістю спостерігає увесь світ, вже стало найдорожчим виборчим циклом в історії США, обійшовши навіть президентські перегони 2024 року. Витрати на виборчу кампанію сягнули понад 11 млрд доларів, що демонструє, наскільки високими є ставки як для чинної республіканської адміністрації, так і для їхніх опонентів.
Вже майже не залишилося сумнівів, що у цих виборчих перегонах партія чинного президента зазнає поразки щонайменше в одній з палат Конгресу.
Перші результати виборів з’являться у ніч після голосування, з 3 на 4 листопада, але на підрахунок голосів у деяких округах та штатах можуть піти дні, а то й тижні – у Трампа не надто приховують намір оскаржувати результати і боротися за окремі округи у разі поразки республіканських кандидатів. Виборчі правила США дають достатньо часу на це – оновлений Конгрес, згідно з конституцією, розпочне роботу 3 січня наступного року.
Та що реально загрожує Трампу після поразки?
Наскільки обмеженими стануть його можливості за кожного зі сценаріїв розвитку подій?
Перші майже два роки його каденції президент міг розраховувати на республіканську більшість в обох палатах, зараз цього гарантовано не буде.
У цьому тексті пояснюємо, яких змін варто чекати у Конгресі після виборів та як вони здатні влипнути на подальшу політику США та їхнього президента.
Як влаштовані цьогорічні вибори у США
У вівторок, 3 листопада, у США відбудуться проміжні вибори. Це термін американського законодавства, що описує вибори, які проводяться усередині терміну повноважень президента.
У цей день американці обирають весь склад Палати представників, 435 конгресменів, та трохи більше ніж третину членів Сенату, тобто верхньої палати Конгресу США.
Така нерівномірність пов’язана з тим, що у США повноваження нижньої палати – два роки, тож у 2028 році Палата представників знову піде на вибори. А сенаторів обирають на шість років, але не одночасно: щодва роки проводять часткову ротацію верхньої палати. Таким чином, ті сенатори, яких оберуть цього тижня, мають працювати до кінця 2032 року, а отже, «переживуть» президентство Трампа і відбудуть усю каденцію його наступника.
Цього року ротація стосуватиметься 35 зі 100 сенаторів. Зазвичай йдеться про 33 чи 34 місця, але цьогоріч у двох штатах відбуваються спеціальні вибори.
Перші результати голосування почнуть надходити вже о 18:00 за Північноамериканським східним часом (о першій годині ночі за Києвом), але не варто розраховувати на швидке завершення підрахунку. Навіть за стандартної процедури воно забирає кілька днів (а часом затягується на тижні), оскільки кожен штат має різні терміни для підрахунку голосів, особливо тих, що надійшли поштою. На останніх проміжних виборах остаточний підрахунок голосів у Сенаті завершився в суботу, а в Палаті представників – у наступну середу.
Однак цей рік – особливий.
З одного боку, розрив може виявитися таким, що дасть змогу не чекати підрахунку останніх голосів і вже у середу стверджувати, яка з партій перемагає у змаганні за Конгрес.
З іншого боку, Трамп дає достатньо сигналів, що він не має наміру погоджуватися з поразкою своєї партії. А отже, на окремих округах може розпочатися юридична боротьба, імовірно – зі спробою скасувати результати голосування.
Америка чекає на синю хвилю
Про те, що на цих виборах демократи мають добрий шанс на реванш, соціологи кажуть давно. Але зараз, за кілька днів перед виборам, відбулася важлива зміна. Уперше шанс втрати обох палат Конгресу визнав Трамп.
Дійсно, індикатор загальних виборчих вподобань Generic Midterm Ballout, де виборці вказують, за яку партію віддаватимуть голос, не прив’язуючись до палат, показує розрив між партіями аж у 9 відсоткових пунктів – 52% за демократів та 43% за республіканців. Це значний розрив для США, де партійна межа останнім часом ділила суспільство навпіл.
Нагадаємо, після виборів 2024 року партія Трампа отримала більшість в обох палатах Конгресу, але в обох їхня перевага не є значною.
У Палаті представників, де кількість округів (та конгресменів) пропорційна населенню штату, республіканці мають 218 голосів (плюс один незалежний кандидат, який голосує з республіканцями) проти 214 у демократів. У Сенаті ситуація трохи стабільніша – тут партія Трампа має 53 сенатори (плюс до Сенату за посадою входить віцепрезидент), а демократи – 45 своїх сенаторів та ще двох незалежних, які голосують разом з ними.
Фактично Демократичній партії для того, щоб отримати мінімальну більшість, потрібно отримати на три місця більше у Палаті представників, а також на чотири місця – у Сенаті (де, нагадаємо, на вибори виставлено лише 35 мандатів).
Але обидві задачі – цілком реальні для опонентів Трампа.
За останніми прогнозами, у республіканців практично не залишилося шансів втримати контроль над нижньою палатою Конгресу. Платформа прогнозування Race to the WH каже, що демократи здобудуть 236 місць у Палаті представників, а 199 відійдуть республіканцям. Платформа Desicion Desk стверджує, що розрив буде більшим – 241 проти 194.
У Сенаті прогнози виглядають менш очевидними: Race to the WH дає розподіл 53 проти 47 на користь демократів, а Desicion Desk – 52 проти 48.
Але фактично результати виборів (а передусім сенатських) визначать кілька округів і штатів, де перевага одного з кандидатів не є очевидною.
Для Палати представників найбільш конкурентними є десяток округів у різних штатах (Каліфорнія, Колорадо, Флорида, Айова, Кентуккі, Нью-Йорк, Мічиган та ін.), більшість з яких також утримували республіканці. Але навіть за малореальним сценарієм, що демократи програють все ці округи – вони все одно отримають більшість.
З виборами до Сенату – інша історія. Тут є сім «спірних» штатів – Аляска, Техас, Айова, Огайо, Мічиган, Канзас та Мен. З цих семи штатів шість досі представляли республіканці – і вони можуть їх втратити.
Можлива втрата Техасу – особливо болюча.
Республіканці вигравали вибори у цьому штаті безперервно з 1988 року і вважали Техас гарантовано «своїм». Але цього року у процес втрутився Трамп, імовірно, нашкодивши собі самому. На праймериз республіканців він підтримав не чинного сенатора Джона Корніна, який за своє життя не програвав жодної виборчої гонки, а генерального прокурора штату Кена Пакстона, представника MAGA-крила республіканців, пов’язаного з численними скандалами щодо шахрайства та зловживання службовим становищем. Як наслідок, той може поступитися представнику демократів Джеймсу Таларіко, який націлився на голоси консервативних виборців.
На вибори у «спірних» округах представники обох партій витрачають найбільше коштів та зусиль і про впевненість у їхніх результатах говорити зарано. Тому варто розглянути різні сценарії та їхні наслідки для Білого дому.
Як вдарить по Трампу втрата більшості у Палаті
Спершу розглянемо сценарій, за якого республіканці збережуть Сенат, але у Палаті представників утвориться демократична більшість.
Це зараз – сценарій сподівань для Білого дому.
Причому їм достатньо навіть «нічиєї» на сенатських виборах. Розподіл місць у Сенаті 50 на 50 означатиме, що у разі нічиєї при голосуванні віцепрезидент США Джей Ді Венс може використати своє право голосу – і вочевидь підтримає свою партію.
У команді Дональда Трампа зараз намагаються применшити наслідки очікуваної втрати Палати представників. Міністр фінансів Скотт Бессент за кілька днів до виборів заявив, що демократи у Палаті «мало що» зможуть зробити. Але це не зовсім так.
Демократична більшість у Палаті представників отримує контроль над комітетами, які опрацьовують та передають на розгляд законопроєкти, здійснюють контроль над виконавчою владою, ініціюють слухання та розслідування у всіх сферах політики США – від збройних сил та закордонних справ до розподілу бюджетних коштів та правоохоронної діяльності.
Зокрема, демократи отримують право ініціювати розслідування проти адміністрації, зокрема щодо скандальної «дизельної угоди» Трампа з Путіним. І сигнали про те, що вони будуть це робити, вже є: конгресмени і сенатори від Демократичної партії звернулися до американських банків та портів із проханням зберегти документи, пов’язані з імпортом російського дизелю до США. Один з ініціаторів цього кроку – Грегорі Мікс, який переобирається від Нью-Йорка і, ймовірно, очолить один з найвпливовіших комітетів Палати – комітет із закордонних справ.
Демократи отримують право виносити на розгляд власні законопроєкти. Водночас за цього сценарію шанси на набуття ними чинності будуть низькими, оскільки для цього потрібне також схвалення Сенату, який залишиться під контролем республіканців.
І, нарешті, демократи отримають інструмент імпічменту.
Але не варто чекати, що це означатиме зняття Трампа з посади.
Є висока ймовірність, що Палата представників зі зміною більшості знову ініціює процедуру імпічменту Трампа. Підстав для того, щоби звинуватити президента у порушенні законів, достатньо. Та ж «дизельна угода», що порушує законодавство 2022 року, може стати однією з них.
Демократична більшість може навіть дійти до юридичного оголошення імпічменту – але він точно буде «похований» Сенатом, який на базі імпічменту має право зняти президента з посади. Для цього треба дві третини голосів, тобто за покарання Трампа матимуть голосувати також республіканці, а такий варіант не видається високоімовірним.
А от у питанні бюджету вплив демократів на адміністрацію буде цілком реальним.
Це – один з найбільш вагомих важелів. Палата представників може блокувати як сам проєкт держбюджету, так і запити на окремі асигнування, зокрема на війну з Іраном. Це змусить адміністрацію Трампа шукати компроміс з опонентами – й не виключено, що шляхом поступок в інших сферах.
Такий розклад сил у Конгресі передбачає загрозу регулярних шатдаунів – тимчасових зупинок роботи уряду у разі несхвалення бюджетного законодавства.
Трамп при цьому зберігає можливість просувати свої ініціативи шляхом виконавчих наказів, але оновлений Конгрес матиме змогу посилити контроль за його діями, зокрема через розслідування та слухання в комітетах.
А якщо Трамп повністю втратить Конгрес?
Цей сценарій дуже реальний, його прогнозують більшість опитувань: що республіканці втрачають і Палату представників, і Сенат.
І цей сценарій – найбільш небезпечний для адміністрації Трампа.
На додаток до тиску Палати, що описаний вище, додаються проблеми, які створюватиме для Трампа демократична більшість у Сенаті.
Сенат має особливий інструмент стримування – погодження посад.
За американським законодавством, верхня палата Конгресу або її комітети мають давати згоду на призначення міністрів, суддів федеральних судів (зокрема Верховного суду, які призначаються пожиттєво) та послів.
Відтак демократи зможуть блокувати кандидатури президента на ключові посади. Не обов’язково через претензії до кандидатів, а й для того, щоб «обмінювати» їх на поступки Білого дому в інших питаннях.
А ще Сенат за більшості демократів зможе продовжити ініційовані Палатою представників розслідування проти посадовців адміністрації. Примітно, що і демократи, і республіканці готові розпочати кампанію проти міністра оборони Піта Гегсета, на якого вони покладають відповідальність за втрати у війні з Іраном та за звільнення десятків генералів та адміралів без належного пояснення. Лунають заяви і про усунення глави Пентагону з посади шляхом імпічменту – для цього Палата представників має затвердити статті обвинувачення, після чого Сенат має визнати Гегсета винним та усунути його з поста двома третинами голосів.
Чи дійде до цього – залишається невідомим. Імовірно, рішучість республіканських сенаторів залежатиме також від того, чи буде поразка їхньої партії розгромною ти чи покладуть пересічні республіканці відповідальність за неї особисто на Трампа.
А от з ухваленням законів Демпартія не отримає повної свободи, навіть отримавши більшість у Сенаті. Сенатська меншість збереже можливості блокувати ініціативи, вдаючись до тактики філібастеру – затягування розгляду чи навіть зриву законодавчих ініціатив шляхом тривалих дебатів. Подолати філібастер можна лише 60 голосами сенаторів, яких демократи не матимуть.
Утім, чим більшою буде переваги демократів у Сенаті – тим більше в них буде можливостей просувати власні законопроєкти щодо тарифів Трампа, охорони здоров’я, вартості життя та обмеження повноважень президента щодо застосування військової сили, як у війні з Іраном.
Звісно, Трамп може ветувати ці законопроєкти, але все ж йому доведеться рахуватися з тим, що про це скажуть виборці, для яких ці питання гратимуть ключову роль на президентських виборах 2028 року.
Бо від цього також залежатиме, чи зможе Конгрес долати президентське вето – а за обох палат під демократами цей варіант не є неможливим.
Якщо все піде не так
Звісно, не можна повністю виключати малоймовірний сценарій зі збереженням республіканської більшості всупереч усім опитуванням. Це дало б президентові більшу свободу дій на залишок його каденції, з меншим опором у Конгресі.
Але навіть за такого результату не буде йтися про необмежену владу Трампа. До того ж, останнім часом почастішали випадки розбіжностей всередині його партії, коли кілька республіканців голосували разом з демократами.
Більш реальним є варіант виборів не за правилами з інших причин.
Проміжні вибори 2026 року ризикують увійти в історію через безпрецедентну кампанію тиску та втручання з боку Білого дому.
Передбачаючи невдачі своєї партії, адміністрація Трампа тисне на виборчі комісії, намагаючись запобігти перемозі кандидатів від демократів, затягнути процес затвердження нових членів Конгресу та підготувати ґрунт для їх оскарження.
У Трампа взяли на озброєння риторику про голосування на виборах негромадян США.
Цю ідею Білий дім почав розробляти ще минулого року.
Тоді адміністрація зробила спробу зібрати детальну інформацію про списки виборців майже з кожного штату, щоб виявити у реєстрах осіб без американського громадянства. Підстав для цього не було – маніпуляції з голосуванням негромадян є украй рідкісним явищем у США. Якщо такі поодинокі порушення закону мали місце, то не впливали на результати виборів. Тоді влада на рівні штатів відхилила запити.
Зараз Білий дім знову починає цю кампанію.
В останні дні перед виборами уряд намагався вилучити списки виборців у Каліфорнії та подав судовий позов, щоб спробувати зупинити майбутнє затвердження результатів виборів на Алясці. Тут варто зауважити, що позов щодо Аляски не був зовсім безпідставним, хоч і не перебуває в юрисдикції федерального уряду.
Річ у тім, що на виборах до Сенату в Алясці змагаються кілька кандидатів, зокрема демократка Мері Пелтола, республіканець Ден Салліван та… знову республіканець Ден Салліван. Це не одрук – на виборах справді зареєстровані два республіканці з однаковим ім’ям. Один з них – чинний сенатор від Республіканської партії, а інший – колишній вчитель з рибальського села.
Республіканці переконані, що його використали демократи як «кандидата-спойлера», щоб частина виборців, заплутавшись, віддали голоси не за повного тезку чинного сенатора. New York Times підтверджує версію про те, що Салліван-вчитель опинився у списках за допомогою демократів, з розрахунком що це допоможе перемозі Мері Пелтоли.
Ця історія зараз у розвитку. Мін’юст звернувся до суду з вимогою заблокувати затвердження виборів на Алясці, якщо чинний сенатор-республіканець зазнає поразки, але федеральний суддя відхилив цей позов. Втім, губернатор Аляски Майк Данліві припустив, що затвердження виборів все ж може бути «зупинене або змінене».
Якщо історія з Аляскою має підґрунтя, то деякі інші дії адміністрації складно пояснити.
Зокрема, Міністерство юстиції планує направити близько 1000 спостерігачів за виборами до всіх 50 штатів – найбільше за всю історію. І одночасно, США уперше за 20 років не запросили на свої вибори міжнародних спостерігачів від ОБСЄ. Все це вже викликало занепокоєння щодо ймовірного запланованого тиску на працівників виборчих комісій.
Крім того, Міністерство юстиції пригрозило посадовцям виборчих комісій у кількох штатах ув’язненням, якщо вони не збережуть виборчі записи відповідно до федерального законодавства, знову таки через побоювання «виборців-негромадян». Перед виборами федеральний суддя окружного суду зобов’язав Міністерство припинити подібні погрози.
Крім того, деякі штати занепокоєні активністю ICE – Міграційної та митної служби США (що цілком лягає у наратив про голосування негромадян).
І нарешті, немає сумнівів, що в окремих штатах після дня голосування почнуться судові процеси, з вимогами визнати частину голосів нечинними, зі спробами вилучити обладнання та бюлетені тощо. Це вже було у 2020 році, коли Трамп програв президентські вибори, але досі не визнав своєї поразки.
Відчайдушні спроби тиску та мільярдні витрати на виборчу кампанію додатково свідчать, що результат проміжних виборів послабить Трампа, як би він це не заперечував. Президент США у разі поразки своєї партії буде змушений миритися з порядком денним демократів та йти з ними на компроміси.
Наступні два роки покажуть, наскільки всі сторони скористаються своїми політичними балами, отриманими на виборах. А 3 листопада сміливо можна вважати початком нових виборчих перегонів, але вже за президентське крісло 2028 року.
Авторка: Ольга Ковальчук,
журналістка «Європейської правди»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.