В продовження дискусії про розбудову нової післявоєнної глобальної системи колективної безпеки.
Про це Микола Пимоненко пише у своєму блозі для Оbozrevatel.
Як я вже писав раніше – вона має бути побудована «з нуля», шляхом повного перезавантаження.
Сім десятиліть історії довели – ООН не підлягає ані лікуванню, ані реформуванню.
Які питання потребуватимуть вирішення?
Перше. Нова система колективної безпеки повинна бути побудована за участі держав, які поділяють ключові цінності людства – демократію, верховенство права, неухильне дотримання основних прав і свобод людини, визнання життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості безпеки і життя людини найвищою соціальною цінністю, повагу до суверенітету та територіальної цілісності, стремління до сталого розвитку, прагнення мирного міжнародного співробітництва тощо.
Вступ до такої організації не має бути автоматичним, тільки на підставі факту існування тієї чи іншої держави чи здобуття незалежності.
Мають бути вироблені чіткі критерії, дотримання яких дає право розраховувати на вступ, а недотримання – відповідно на не вступ, та система їх оцінки. Це не буде якимось ноу-хау – таким чином, приміром, країни приєднуються до Європейського Союзу.
Не кількість (як зараз у ООН), а насамперед «якість» членів такої нової організації мають стати запорукою її успішного запуску.
Нехай на першому етапі критерії зможуть виконати 130-150 держав з нинішніх 193 членів ООН, але це буде об’єднання сильних прогресивних демократій, серед яких не буде місця ані путінській росії, ані асадівський сирії, ані деяким іншим подібним режимам.
Для тих, хто не зможе на першому етапі довести відповідність встановленим критеріям для членства – це буде гарним мотиватором для їх найскорішого досягнення.
Головний критерій – не зможе набути членства у новій структурі глобальної безпеки держава, яка в останні 10 років перед цим стала ініціатором війни, збройної агресії, анексії повністю чи частково іншої держави, причетна до актів геноциду, екоциду та міжнародного тероризму, вчинення інших злочинів проти людства. Якщо подібні дії вчинятимуться державою, яка вже буде членом такої організації – вона підлягає автоматичному виключенню з неможливістю до повернення протягом 10 років з моменту припинення дії обставин, що спричинили виключення, з проходженням повторної процедури вступу відповідно до критеріїв, і з позбавленням у разі позитивного рішення про вступ протягом наступних 25 років займати керівні посади у головному постійно діючому органі організації та системі її структур.