Україна заявила про дефіцит оборонного бюджету-2026 у 27 млрд доларів та просить ЄС про допомогу. Офіційний Київ також пропонує європейцям швидке рішення – виплатити частину коштів з 90-мільярдного кредиту ЄС, передбачених на 2027 рік.
Якщо нагальність потреб України у додаткових термінових коштах на оборону буде підтверджена (а шанси на це чималі, Київ вже підготував обґрунтування, і дискутується скоріше сума, а не факт дефіциту) – то Євросоюз матиме невеликий вибір варіантів дій. Бо готовності до того, щоб лишати ЗСУ без фінансування, на щастя, зараз немає.
Якщо втілити швидку пропозицію Києва і передати Україні гроші достроково – це гарантовано поглибить дефіцит 2027 року, до настання якого залишилося лише 3,5 місяці. Варіант випуску додаткових боргових зобов’язань, що дадуть ЗСУ нові гроші, але покладуть ще більший тягар на бюджети держав-членів – взагалі не має підтримки у столицях.
Через це у Брюсселі знову звернули увагу на заморожені активи Росії, на використанні яких давно наполягала українська сторона.
Зараз на розгляді – нова юридична конструкція їх використання, що передбачає зміну юрисдикції російських грошей з бельгійської на європейську. Як пояснюють в МЗС, це буде «створення нового фінансового інструмента», який – як сподіваються в Україні – зможе зняти бельгійське вето.
Щоправда, поступ є поки що лише на рівні консультацій. Системна робота з підготовки нового плану використання російських заморожених активів наразі не ведеться.
Однак нагальність пошуку грошей зберігає це питання на порядку денному.
«Європейська правда» пояснює досі непублічні деталі цієї ідеї.
Проблема України, яку неможливо ігнорувати
У грудні 2025 року Євросоюз, здавалося, надовго поставив на паузу дискусію про використання заморожених російських активів для фінансування України. Тоді, після складних нічних переговорів на саміті в Брюсселі, лідери ЄС відмовилися від пропозиції Єврокомісії про передачу Україні так званої «репараційної позики», пов’язаної із замороженими російськими активами.
Замість цього Єврорада погодила інший варіант фінансування України.
Нагадаємо, ЄС взявся сам запозичити на фінансових ринках 90 млрд євро під гарантію спільного євробюджету, щоб передати їх Україні як допомогу в 2026-2027 роках. І хоча формально це фінансування України оформлене як кредит – його правила передбачають, що Київ має повернути кошти лише після того, як Росія виплатить повоєнні репарації (тобто, скоріш за все, ніколи).
Про те, як народився цей компроміс, «Європейська правда» детально розповідала після грудневого саміту. Тоді це рішення врятувало фінансову стабільність України. Але окрім того, воно заморозило питання про використання російських активів.
Але ненадовго.
Трохи більше ніж за вісім місяців тема всерйоз повернулася до порядку денного.
Місяць тому Київ почав дуже активно про це говорити – у тому числі з Бельгією, яка торік заблокувала використання грошей РФ.
Далі з’явилася підтримка у ЄС. Швеція, Нідерланди, Іспанія та Польща спільно закликали відновити роботу над використанням заморожених суверенних активів РФ і навіть оприлюднили свій лист. А після неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС в Ірландії на початку вересня висока представниця ЄС Кая Каллас публічно підтвердила, що дискусія вже розпочалася і триватиме надалі.
Однак визначальним фактором став не лист чотирьох держав або численні заяви друзів України.
Головний поштовх дала інформація про суттєву нестачу коштів на війну.
Публічно це пролунало у заяві президента України Володимира Зеленського 24 серпня 2026 року, і саме вона запустила процеси офіційно.
Однак дипломатичними каналами Україна повідомляла про це партнерів ще орієнтовно від початку серпня – саме тоді питання активів знову почало повертатися до порядку денного у переговорах України з партнерами.
Звідки взялася така діра?
Розмір дефіциту оборонного бюджету України – а попередньо йдеться про 27 млрд доларів – не лишав можливості просто ігнорувати цю проблему. А ще цей обсяг зменшує кількість варіантів, де взяти додаткове фінансування.
В Києві визнають, що поява такої значної нестачі коштів викликає питання у партнерів, але кажуть, що Україна має відповіді і вже надала їх європейцям. Зокрема, це пояснював очільник МЗС, коли їздив на засідання міністрів ЄС на початку вересня, стверджує речник дипвідомства Георгій Тихий.
«Так, партнери питають, чому так сталося – адже думали, що фінансування закрите. По-перше, посилився російський терор, і Україні потрібні додаткові засоби для захисту – тож були контрактування дронів, були закупівлі іншого обладнання протягом року. Наскільки мені відомо від колег військових, саме звідти з’явився додатковий дефіцит. Крім того, потрібно зараз контрактувати ті озброєння, які нам будуть потрібні на початку 2027 року. Для цього треба зробити закупівлю вже зараз», – пояснив він цього тижня на брифінгу в МЗС.
Нагадаємо, чинна позика ЄС на 90 млрд євро розрахована на два роки. Близько 60 млрд мають піти на оборонні потреби, ще 30 млрд – на підтримку українського бюджету. Фінансування планували поділити на дві рівні частини: близько 45 млрд євро у 2026 році та стільки ж у 2027-му.
Але важливо наголосити:
від початку було відомо, що цих грошей недостатньо.
Днями, коментуючи ситуацію, це підкреслила Єврокомісія. Там нагадали, що сума була розрахована приблизно на дві третини сукупних бюджетних та оборонних потреб України у 2026-2027 роках. Решту мали забезпечити інші партнери.
Додатковою проблемою, яка посилює нестачу і стане особливо відчутною ближче до кінця року, є російська блокада Чорного моря, яка урізала обсяги експорту з України, і йдеться також про втрати, що обраховуються у мільярдах. А це також завдає удару по наповненню оборонного бюджету.
І, на додаток, варто наголосити, що йдеться саме про оборонний бюджет. «Якщо говорити про загальний дефіцит, то він ще вищий», – стверджує джерело «ЄП» в українському уряді. І це до певної міри є контраргументом щодо того, що Україна має активніше проводити реформи, щоб отримувати кошти інших європейських програм, як-от Ukraine Facility. Проблеми з реформами неможливо заперечити, але ті кошти мають йти на бюджетний дефіцит, а не на оборону.
Та й вони не покривають усю діру, що утворилася.
24 серпня, в присутності європейських лідерів, президент Зеленський повідомив: вже у 2026 році оборонному бюджету бракує 27 млрд доларів. Він назвав одним із можливих рішень дострокове використання частини коштів, запланованих ЄС для України на 2027 рік.
Українська сторона також озвучила цю потребу ЄС на політичному рівні. Однак, за інформацією «ЄП», Єврокомісія досі не отримала формального звернення Києва з остаточною сумою та конкретним проханням про перенесення виплат.
Це важлива деталь. Політичної заяви про дефіцит бюджету недостатньо для перегляду в ЄС дворічного фінансового плану для України. Європейській стороні треба точно знати, яка саме частина оголошеної 27-мільярдної нестачі є терміновою касовою потребою українського бюджету 2026 року, а яку можна відкласти або покрити за рахунок чинних програм та інших партнерів.
До того ж, за даними «ЄП», обсяг діри виявився дещо несподіваним для партнерів. Там усвідомлювали, що дефіцит є, але очікування щодо його обсягу були значно меншими.
Більш точна картина має з’явитися за підсумками місії Міжнародного валютного фонду в Україні. Після її оцінки ЄС отримає підтверджені цифри, на підставі яких можна буде вирішувати, чи потрібні нові гроші, чи достатньо прискорити вже заплановані виплати.
Варіанти фінансування України
На перший погляд, найшвидший шлях очевидний: видати Україні зараз частину з 45 млрд євро, передбачених на наступний рік. Ця ідея вже дістала підтримку низки держав ЄС.
Такий шлях може допомогти швидко розмістити оборонні замовлення, оплативши також виготовлення зброї та боєприпасів на зиму 2027 року.
Але це не нове фінансування.
Такий шлях лише поглибить кризу, яка вдарить вже за лічені місяці.
Бо кожен євро, перенесений на 2026 рік, зменшує суму, доступну Україні з 1 січня 2027 року. А «Європейська правда» вже розповідала, що учасники переговорів з США сходяться на думці: війна триватиме і наступного року.
А отже, і потреби України не зменшаться.
Найперший варіант, як знайти нові гроші – це збільшити спільні запозичення ЄС понад уже погоджені 90 млрд євро, тобто випустити додаткові європейські облігації під гарантію бюджету Євросоюзу. Саме так фінансується чинна позика на 90 млрд.
Втім, за даними «Європейської правди», пропозиція про новий раунд спільних запозичень на додачу до 90 млрд євро наразі не має достатньої політичної підтримки серед держав-членів.
Нагадаємо, домовленість про нинішній 90-мільярдний пакет сама по собі була надзвичайно складною. Додати до неї десятки мільярдів нових кредитів і отримати схвалення цього від урядів держав ЄС – нереально. Достатньо згадати, що низка європейських держав входять у виборчі кампанії; зокрема, у 2027-му парламентські вибори відбудуться у Німеччині, Франції, Італії та Польщі. Годі чекати, що у цей період вони будуть готові до непопулярних рішень з посилення фінансування України.
Схвалення нового семирічного бюджету ЄС, у проєкті якого для України передбачено до 100 млрд євро, теж не допоможе, бо дія нової фінансової рамки ЄС почнеться лише у 2028 році.
Через брак реальних ідей до переліку можливих джерел фінансування України довелося повернути ту, від якої Євросоюз вже відмовлявся – використання заморожених російських активів.
До того ж Україна публічно тисне на важелі, які є чутливими для європейців.
«Коли є потреби в захисті України від російської агресії, і в ЄС лежать російські гроші – нелогічно використовувати кошти європейських платників податків. Було би абсолютно логічно використати саме ці заморожені активи», – пояснив «ЄП» цю ідею речник МЗС.
Чому не вийде просто передати Україні кошти РФ
Нагадаємо, у Євросоюзі заморожено близько 210 млрд євро активів Центрального банку Росії. Переважну частину з них – приблизно 180 млрд євро – зберігає розташований у Брюсселі депозитарій Euroclear.
Бельгія бачить фундаментальну несправедливість у тому, що основний юридичний та фінансовий ризик сконцентрований саме у них – тоді як рішення про використання цих коштів хоче ухвалювати весь Євросоюз, і економити на відсутності додаткових запозичень також будуть усі порівну.
Нагадаємо, питання росактивів торік вже стояло на порядку денному. Протягом 2025 року розглядалися кілька варіантів їх використання, а у грудні Єврокомісія запропонувала механізм репараційної позики, щоб передати їх Україні.
Тоді в ЄС сподівалися, що відмова від класичної прямої конфіскації задовольнить Бельгію. Однак ця юридична конструкція не знімала головного ризику.
У Бельгії мають чітке пояснення свого опору.
Там кажуть: якщо колись станеться так, що санкції будуть скасовані, і треба бути повернути кошти, саме Бельгія та Euroclear можуть першими опинитися під фінансовим і юридичним ударом.
Обіцянки європейських лідерів у жодному разі не знімати заморозку, і навіть юридичне ув’язування заморожування з російською агресією бельгійці не вважають достатнім і пояснюють: керівництво держав-членів ЄС колись повністю оновиться, геополітична ситуація може змінитися, і Бельгія може залишитися наодинці з проблемою.
Тому уряд Барта де Вевера вимагав розподілити ризик між партнерами: щоб у разі, якщо буде необхідно терміново повернути гроші Росії, за це заплатили усі.
Як повідомляла «Європейська правда«, ця позиція Бельгії лишається незмінною. За даними джерел «ЄП» у бельгійському уряді, Брюссель наполягає на юридично оформлених письмових державних гарантіях того, що у разі виникнення обов’язку повернути Росії мільярди євро – це зобов’язання буде розподілене між членами Євросоюзу.
А це робить використання такої конструкції неможливим.
Наприклад, у Франції схвалення таких зобов’язань довелося б проводити через парламент. Зробити це напередодні виборів 2027 року політично нереально.
До того ж у грудні 2025-го проти запропонованої схеми виступала не лише Бельгія. Вона була найбільш публічним опонентом, але її застереження поділяли також Франція, Італія, Болгарія, Мальта, Угорщина, Словаччина, Чехія тощо.
Тому повернення до схеми репараційної позики стає неможливим. Але це не означає, що російські активи є недоторканними.
Забрати гроші з Бельгії
Один із альтернативних підходів уже обговорюють у європейському експертному середовищі: змінити не лише спосіб використання російських грошей, а й місце та інституцію, відповідальну за їхнє зберігання. Йдеться про можливість перенести російські активи з Euroclear новому зберігачу під контролем ЄС.
Ця ідея має також підтримку України – там кажуть, що передали в Брюссель бачення, як її можливо втілити.
«Конкретну пропозицію Міністерство фінансів України вже передало європейській стороні. Йдеться про те, щоби створити механізм європейського рівня, якому можна буде передати в розпорядження ці кошти. Рішення про їх фактичне використання на потреби оборони, стійкості та відновлення України буде ухвалюватися вже колективно, з розподіленою відповідальністю всіх урядів Європейського Союзу», – пояснив цю схему на прохання «ЄП» Георгій Тихий.
І дійсно, якщо новим зберігачем замість Euroclear стане структура чи банківська установа ЄС, то на загальноєвропейський рівень разом з російськими грошима може перейти і юридична відповідальність. Тоді не Бельгія, а ЄС матиме реагувати на судові позови або вимоги про повернення коштів.
Теоретично це відповідає на центральне бельгійське застереження та зменшує потребу збирати окремі національні гарантії на всю суму (що, знову-таки, нереально).
Та попри заяви Києва про конкретні пропозиції – в ЄС вважають, що наразі це лише концепція, а не готовий план.
Юридичний та фінансовий механізм переміщення, який знімав би ризики з бельгійського уряду, поки що не опрацьований; відповідно, не існує також проєкту законодавчої пропозиції від Єврокомісії.
Щоб оцінити реалістичність і прийнятність ідеї, ЄК має запропонувати правову підставу для передачі активів, обрати фінансову структуру для управління ними (або й запропонувати створення нової), продумати модель, правила й норми управління цим інструментом, а також пояснити розподіл покриття потенційних збитків та відповідальності у разі потенційних судових рішень на користь Росії.
А крім того, в ЄС вважають, що для переходу до практичних обговорень бракує ясності щодо дефіциту.
Тому першим кроком має стати оцінка фінансових потреб України з боку ЄК та МВФ.
На базі цієї оцінки має надійти формальне звернення українського уряду.
Після цього Єврокомісія (на запит Ради ЄС чи використовуючи власне право ініціативи) зможе підготувати аналітичну довідку, в якій викладе доступні варіанти допомоги Україні, навіть наперед нереальні, про які йшлося вище.
А далі, якщо держави-члени ЄС (наприклад, на саміті 15-16 жовтня) погодяться опрацювати варіант з використанням росактивів – ЄК готуватиме новий документ з цифрами, правовим механізмом та оцінкою ризиків, на базі якого Рада ЄС і держави-члени могли б перейти від загальної політичної дискусії до прийняття конкретного рішення.
Наразі такого документа немає. І наскільки відомо «Європейській правді», робота над його проєктом зараз системно не ведеться.
Попри це, справді тектонічний зсув у Брюсселі все ж відбувся. У кулуарних розмовах у Брюсселі використання російських активів на фінансування України більше не вважають темою, остаточно закритою «грудневим компромісом».
І ключове питання тепер не в тому, чи повернеться ЄС до цієї дискусії. Він уже повернувся.
Питання в іншому: чи зможе Євросоюз перетворити суто бельгійський ризик на спільну європейську відповідальність і нарешті зробити російські мільярди реальним джерелом підтримки України.
Автори:
Тетяна Висоцька, кореспондентка «Європейської правди» у Брюсселі,
Сергій Сидоренко, редактор «Європейської правди»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.