Саміт НАТО, що відбувся у турецькій столиці, завершився схваленням підсумкового документа. Це саме по собі добре, бо означає, що навіть за нинішнього напруження, яке не приховує Дональд Трамп (атакуючи то Данію, то Іспанію), цілком реально досягти згоди усіх 32 держав-членів Альянсу.
Це особливо добре для України, зважаючи на те, що рішення містить важливі для нашої держави домовленості («ЄвроПравда» розповідала про їхню підготовку за даними джерел).
Та зараз, коли рішення остаточно схвалили, варто проаналізувати сам документ, який вже є публічним.
Рішення саміту НАТО – коротке, лише на 6 пунктів, і це стало традицією за Трампа (торішній саміт у Гаазі мав результатом ще стисліший документ). Рішення містить усі елементи, які прагнула отримати Україна, тож у цьому сенсі успіх саміту підтвердився.
Водночас є принаймні одна країна з числа союзників, для якої узгоджена декларація стала поразкою. Албанія, яку мали назвати господаркою наступного саміту НАТО, не отримала такого визнання.
Про все це у коментованому документі, який ми переклали українською. Пояснення «Європейської правди» виділені кольором і курсивом.
ДЕКЛАРАЦІЯ САМІТУ НАТО В АНКАРІ
1.
Ми, глави держав та урядів Північноатлантичного альянсу, зібралися в Анкарі, щоби підтвердити нашу непохитну відданість принципам колективної оборони відповідно до статті 5 Вашингтонського договору та наших трансатлантичних зв’язків. Напад на одного – це напад на всіх.
Згадка про статтю 5 та про «трансатлантичні зв’язки» звучить як формальність; вона майже дослівно перекочувала сюди з минулорічного рішення. Утім, для держав-союзниць це дуже важливий елемент, зважаючи на ексцентричність президента США. Важливо, що рішення НАТО ухвалюються одностайно, тобто США теж підтвердили відданість зобов’язанням за ст. 5.
Наша єдність, солідарність та колективна сила залишаються основою миру, безпеки та процвітання для мільярда громадян, що живуть у нашому альянсі вільних і демократичних держав. Ми лишаємося відданими підходу до стримування та оборони на 360 градусів.
2.
Щоб протидіяти довгостроковій загрозі, яку Росія становить для євроатлантичної безпеки та стабільності, а також постійній загрозі тероризму, члени Альянсу виконують зобов’язання з оборони, ухвалені на саміті у Гаазі.
Згадка про довгострокову загрозу від РФ так само не нова і так само важлива. Члени НАТО і торік погоджувалися, що нарощуватимуть свої оборонні витрати саме через російську загрозу (що є правдою).
У 2025-му європейські союзники і Канада збільшили витрати на основні оборонні потреби на понад $139 млрд. Наші інвестиції забезпечують необхідні спроможності, зміцнюючи також нашу виробничу базу та стійкість. Сьогодні в Анкарі ми оголошуємо про нові закупівлі на суму $50 млрд та беремо зобов’язання розширити спільні виробничі потужності та працювати з промисловістю задля прискорення інновацій. Ми будемо і далі усувати бар’єри в оборонній торгівлі країн-членів Альянсу та використовувати партнерські відносини НАТО для максимальної глибини оборонно-промислової співпраці.
3.
Ми будуємо майбутнє: сильнішу Європу в рамках сильнішого оновленого Альянсу. Європейські країни-члени НАТО та Канада, співпрацюючи зі США, беруть на себе дедалі більшу відповідальність за оборону Альянсу.
Цікаво, що в Альянсі уникнули згадки про концепцію «НАТО 3.0», яку просуває Пентагон. Утім, зростання ролі Європи, яке є її основним елементом, згадане напряму.
Стримування та оборону НАТО формує належне поєднанні ядерних, конвенційних засобів та протиракетної оборони, доповнених космічними та кіберресурсами. Ми віддані збереженню нашої бойової переваги. Ми інвестуємо у нашу здатність розгорнути, задіяти та підтримувати наші збройні сили та досягати цілей спроможності в усіх сферах, зокрема у сфері далекобійних точних ударів, інтегрованої ППО та ПРО, безпілотних систем, передових технологій та спроможностей розвідки. Ми розробляємо взаємосумісну трансатлантичну бойову хмарну платформу та впроваджуємо потужні моделі штучного інтелекту.
Конкретика щодо напрямків інвестицій та оборонних витрат – це новий елемент, цього не було у гаазькому рішенні. Такі рішення самітів НАТО зазвичай чітко виконуються, тож варто чекати фокусування Альянсу на перерахованих напрямках.
4.
Україна робить внесок (є контрибутором) трансатлантичної безпеки, а союзники єдині у непохитній підтримці України, яка захищає свою свободу, суверенітет та територіальну цілісність.
Як вже пояснювала «ЄвроПравда», це оголошення має значну політичну вагу. Офіційне визнання України контрибутором безпеки означає, що наша держава офіційно виконує одну з вимог, обов’язкових для вступу до Альянсу. Також важливо те, що рішення отримало схвалення також з боку США – навіть якщо Вашингтон тривалий час вагався щодо нього.
Європейські союзники та Канада наразі фінансують переважну більшість безпекової допомоги Україні за двосторонніми та багатосторонніми механізмами. Союзники наголошують, що ця підтримка має бути справедливою, передбачуваною та стійкою у довгостроковій перспективі. На 2026 рік союзники зобов’язуються надати Україні військові засоби, допомогу та навчання на 70 млрд євро і підтверджують суверенні зобов’язання зберегти щонайменше еквівалентний рівень у 2027 році.
Ключовий для України елемент. Члени НАТО беруть зобов’язання довести допомогу Україні до 70 млрд євро на 2026 рік. Зараз ці кошти є не повністю, бракує 7-8 млрд євро. На наступний рік йдеться про «щонайменше» ту ж суму фінансування. Також у НАТО визнають потребу довгострокового фінансування української оборони, а це означає, що йдеться про горизонт суттєво більш віддалений, ніж 2027 рік.
Ще одна важлива перемога – формулювання того, що зараховувати у підрахунок цих 70 млрд. Йдеться про «військові засоби, допомогу та навчання» (military equipment, assistance and training for Ukraine), що не дозволить зараховувати у ці 70 млрд, до прикладу, бюджетну допомогу.
Тому ми вітаємо рішення Євросоюзу надати Україні багаторічне фінансування через Ukraine Support Loan.
5.
Альянс продовжує відповідати і адаптуватися до стратегічної конкуренції, повсюдної нестабільності, гібридних загроз та повторюваних потрясінь, що формують ширшу безпекову ситуацію. Союзники знову наголошують, що Іран ніколи не повинен мати ядерну зброю, та закликають Іран повністю поважати свободу судноплавства в Ормузькій протоці.
Положення, важливе для США, але його насправді підтримують усі – навіть держави-опонентки американського нападу на Іран.
6.
Ми висловлюємо вдячність за щедру гостинність, яку проявила Туреччина. Ми з нетерпінням чекаємо на нашу наступну зустріч.
Цей пункт – зовсім не формальність. Минулорічне рішення завершувалося словами «Ми з нетерпінням чекаємо на нашу наступну зустріч у Туреччині в 2026 році, а потім – на зустріч в Албанії».
І якщо рік зустрічі в Албанії союзники від початку домовилися не фіксувати, лишаючи собі простір для маневру, то місце вже вважали затвердженим. Тепер це – не аксіома. Американська сторона виступила проти проведення саміту в Албанії і заблокувала цю фразу у рішенні.
Формальна причина опору – те, що Албанія недостатньо швидко нарощує оборонні витрати. Реальною причиною вважають те, що бізнес-проєкт родини Трампа викликав опір албанців (детально читайте у статті «Фламінго проти Трампа: як оборудка зятя президента США збурила Албанію«). Утім, дискусії і про місце, і про рік проведення нового саміту НАТО ще тривають.
Утім, фінальна пресконференція саміту принесла Албанії добрі новини після поганих: Рютте пообіцяв Албанії наступний саміт НАТО, хоча рік саміту ще невідомий.
Анкара, 8 липня 2026 року
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.