Загострення політичної боротьби всередині Польщі, а разом із цим – нинішня вкрай гостра криза між Києвом та Варшавою привели до того, що заручником цієї суперечки стала військова підтримка України.
Реагуючи на критику про передачу Києву ракет для систем Patriot, в уряді Дональда Туска вирішили оприлюднити інформацію про обсяги наданої України військової допомоги, починаючи із 2022 року.
І хоча саме по собі таке оприлюднення не несе загроз Україні, це демонструє нову реальність: польська влада та опозиція змагаються не в тому, хто більше допоміг Україні, а хто менше її підтримав.
Надана в перші роки повномасштабного вторгнення масштабна допомога Києву, якою раніше так пишалися у Польщі, тепер стає для політиків токсичним активом.
«В чиїх інтересах ви брешете?»
Старт скандалу поклала оприлюднена 3 липня заява співголови ультраправої партії «Конфедерація» Кшиштофа Босака про передачу урядом Дональда Туска ракет-перехоплювачів до систем ППО Patriot.
«Їх (ракети до Patriot) Польща придбала у США для створення багаторівневої системи протиповітряної оборони – тієї самої, про яку ви вже роками чуєте в ЗМІ, але яка досі залишається незавершеною», – заявив Босак, додавши, що ці ракети єдині, здатні протидіяти російським «Іскандерам», що «становлять загрозу для Польщі та розгорнуті в Калінінградській області».
Антиукраїнські заяви представників «Конфедерації» – аж до пропозицій обмежити чи навіть припинити військову підтримку – не є чимось незвичним. Тож сама по собі ця заява Кшиштофа Босака не могла спричинити скандалу такого масштабу.
Проте до справи несподівано долучився президентський палац.
7 липня відбулася зустріч президента Кароля Навроцького із Кшиштофом Босаком, після завершення якої спочатку Босак, а потім керівник Управління міжнародної політики президента Марчин Пшидач заявили, що уряд не інформував президента про передачу ракет Україні.
«Більше того, за моєю інформацією, (уряд Дональда Туска) навіть відмовився від черги на американських заводах. Ці ракети виготовляють американці, черга дуже довга, доводиться дуже довго чекати, поки такі системи будуть вироблені. Ми були вище в черзі, українці позаду нас. Проте уряд поступився Україні місцем, тому полякам доведеться чекати довше», – заявив Пшидач.
Не залишилися осторонь і в найбільшій опозиційній партії «Право і справедливість». «Якщо повідомлення про передачу Україні ракет PAC-3 MSE підтвердяться, ми матимемо справу з гігантським скандалом», – заявив ексміністр оборони в уряді «ПіС» Маріуш Блащак.
В уряді Туска швидко відреагували на ці звинувачення.
«Оточення президента бреше, стверджуючи, що президент Навроцький не знав про передачу обладнання Україні. Це питання обговорювалося на засіданнях Комітету безпеки Ради міністрів за участю представника Бюро національної безпеки 10 лютого 2026 року, 17 лютого 2026 року та 24 березня 2026 року. Керівник канцелярії президента також отримав інформацію, а генеральний секретар НАТО обговорював це питання з самим Каролем Навроцьким. В чиїх інтересах ви брешете?» – заявив міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш.
Проте реакція уряду на цьому не вичерпалася.
«Після консультацій з прем’єр-міністром Дональдом Туском, зберігаючи відповідальність перед громадськістю та дотримуючись вимог законодавства, я доручив розсекретити всі пожертви на користь України за 2022–2026 роки», – заявив згодом Косіняк-Камиш.
Спроби опозиції, а насамперед – партії «Право і справедливість», заблокувати оприлюднення інформації про допомогу Україні були невдалими. Проте вони показали, як тепер змінилося ставлення цієї партії до України – та допомога, якою вони ще пару років тому пишалися, тепер перетворилася для них на іміджеву проблему.
«Змагання, хто менше допоможе»
Публікація даних про допомогу Україні не принесла багато сенсацій.
Хіба що стало відомо, що уряд Туска дійсно передавав Україні ракети до Patriot, проте якою була їхня кількість і коли сталася передача – у нинішньому році чи раніше – не уточнюється.
Проте можна припустити, що дійсно йдеться про передачу зброї у березні в рамках ініціативи Німеччини з пошуку у союзників ракет для України. Владислав Косіняк-Камиш запевняє, що кількість переданих Польщею ракет була незначною і не вплине на рівень захисту країни.
Проте уряду було важливіше донести до суспільства іншу інформацію – військова допомога, яку Україні надав попередній уряд (тобто сформований «ПіС»), оцінюється приблизно в 15 млрд злотих (близько 3,4 млрд євро). Сюди входять передані Києву танки T72, PT-91 та Leopard 2A4, літаки МіГ-29 та гелікоптери Мі-24.
Варто зазначити, що стосовно переданої у 2023-2024 роках техніки нічого принципово нового оприлюднено не було – переважна більшість цієї інформації вже давно відома.
Натомість для уряду Туска набагато важливіше було показати, що у 2024-2026 роках (тобто за каденції цього уряду, який почав працювати у грудні 2023 року) обсяг переданої Україні військової допомоги становить набагато меншу суму – 1,55 млрд злотих (близько 350 млн євро).
Втім, і цю інформацію складно назвати неочікуваною. Адже відомо, що основні обсяги військової допомоги Польща надала у перший рік повномасштабної війни, тоді як в останні роки постачання зброї та військової техніки проводилося переважно на комерційній основі – за фінансування ЄС.
Проте для «ПіС» оприлюднені цифри стали досить болючим ударом.
«Спочатку вони змагалися, хто більше допоможе Україні. Водночас вони звинувачували Німеччину в тому, що вона дає Україні «лише шоломи». Сьогодні ж змагаються, хто менше допоможе», – описує ситуацію, в якій опинилася головна опозиційна партія, заступник міністра оборони Цезарій Томчик.
Проте ще більш небезпечною для «ПіС» виявилася критика від конкурентів по правому табору.
«Ви самі передали Україні стратегічну зброю. Ми досі не знаємо точно, скільки техніки туди потрапило за часів вашого правління. Ви критикуєте Туска за те саме, що раніше робив (прем’єр в уряді «ПіС» Матеуш) Моравецький. Я мав би давно звикнути до неймовірного лицемірства та зухвалості партії «ПіС», але ви все ще мене дивуєте», – стверджує співголова «Конфедерації» Славомір Менцен.
У відповідь у «ПіС» спочатку намагалися «зробити гарну міну при поганій грі», заявляючи, що такі обсяги допомоги повністю спростовують усі звинувачення на їхню адресу у підігруванні інтересам РФ.
Але потім дуже швидко почали виправдовуватися, заявляючи, що у 2022-2023 роках Україні передавали в основному стару техніку, заплановану до списання – тоді як уряд Туска передає сучасну зброю, потрібну самій Польщі.
«Кожна наша пожертва призводила до заміни подарованого обладнання на сучасну версію. Натомість Туск одного дня каже, що нам слід очікувати російських провокацій з повітря, а наступного – роздає ракети, які могли б запобігти цім провокаціям», – відповів Менцену депутат від «ПіС» Пшемислав Чарнек.
У цьому контексті особливо небезпечною може стати нова ініціатива, анонсована президентом Навроцьким. «Однак я можу допомогти – я вийду із законодавчою ініціативою і з радістю візьму на себе повну відповідальність також за пожертвування (Україні) обладнання», – заявив він 7 липня.
Не виключено, що Навроцький спробує «прив’язати» подальшу допомогу Україні до поступок Києва в історичних питаннях – і права опозиція охоче підтримає його в цьому.
Нова польська реальність
«Схоже, що в Кремлі існує якась кнопка, яку натискають, коли треба активізувати Брауна, Міллера та ще кількох людей», – так нинішні атаки опозиції прокоментував речник польського уряду Адам Шлапка.
Із цією тезою складно не погодитися – антиукраїнські заяви лідера крайньорадикальної партії «Конфедерація Польської корони» Гжегожа Брауна або експрем’єра Лешека Міллера дійсно все більш відповідають наративам пропаганди РФ.
Проте проблема тепер набагато глибше – схожу риторику підхоплюють й інші політичні сили у Польщі. І не лише ворожа до України «Конфедерація».
До останнього часу в лавах «ПіС» була невелика, але дуже впливова група політиків, налаштованих на порозуміння з Україною. Тепер це залишилось у минулому.
Рішення лідера «ПіС» Ярослава Качинського повернути Україні свій орден Ярослава Мудрого II ступеня став жестом лояльності президенту Навроцькому, що не могло не призвести до корекції курсу партії.
Так воно і сталося – тепер Качинський заявляє про неприпустимість членства України в ЄС, поки та не змінить своєї політики щодо «культу Бандери та інших злочинців, прославляння УПА та ОУН».
Варто нагадати: ще у 2017 році, в момент попереднього загострення українсько-польських відносин у сфері історії, позиція Качинського була принципово іншою – він наполягав лише на неприпустимості глорифікації осіб, офіційно визнаних винними у воєнних злочинах. А відповідно, був не проти євроінтеграції України навіть з УПА та Бандерою.
Проте зараз часи змінилися. Позиція «ПіС», яка дев’ять років тому здавалася занадто категоричною – тепер є надто лояльною до України навіть для «лібералів» із партії Туска.
Саме Дональд Туск та його політична сила стали найяскравішим доказом змін в українсько-польських відносинах.
Попри набагато лояльнішу до України риторику уряду, саме у Туска вирішили оприлюднити обсяги наданої їй військової допомоги, щоб перебити невигідний для себе інформаційний порядок денний навколо передачі ракет.
А отже, де гарантія, що з наближенням парламентських виборів Дональд Туск вкотре не поставить під удар Україну, щоб здобути перевагу над своїми політичними опонентами?
Автор: Юрій Панченко,
співзасновник «Європейської правди»
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.